Ребекка Яррос

Ну що ж, нарешті в мене дійшли руки до написання відгуку на прекрасне фентезі "Четверте крило". Це саме та історія, яку мені хотілось розтягувати і розтягувати, не читати "залпом", а насолоджуватись кожною главою. На жаль, не вийшло. Я прочитала її за 3 дні 😂

Відразу можу сказати, що з плином часу я обовʼязково із задоволенням перечитаю цю книгу ще раз, оскільки вона подарувала мені купу емоцій та знайомство з такими харизматичними персонажами 😍
Чого вартує Ксейден 🔥

Тому всім шанувальникам фентезі - моя щира рекомендація.

З мінусів, певно, розповідь від першого обличчя, оскільки саме це заважало ясно зрозуміти почуття інших персонажів в книзі.

Для мене це насамперед історія про силу, яку знаходиш у собі саме тоді, коли вже майже здався. Герої постійно стоять перед вибором: зберегти себе чи віддати частину себе заради інших. Самопожертва тут не завжди героїчна — іноді вона тиха, виснажлива, але від того ще цінніша.

Таємниці у цій книзі не просто сюжетні повороти — вони ранять, зберігаються з болем і здатні змінити все. І чим глибше ти в сюжеті, тим більше розумієш: правда не завжди звільняє, іноді вона руйнує. Це друга частина, але вона ще глибша, емоційніша й точно залишає слід.

Нереальний окремий захопливий світ, магія, дракони…не пірнути в цей світ неможливо.

Не закидайте мене тапками, але моя думка, що частина найслабша від попередніх двох. Я не кажу, що вона погана і моментами у мене зупинялось серденько від подій та були сльози чи мурахи по тілу.

Не сподобався мені переклад, точніше сленг, який використовувся моментами, від деяких слів хотілося кинути книгу, але це надто дорого 😅

Щоб не висвітлювати спойлери, мені сподобалось дізнаватись нове про їхній континент і те що навколо них, специфіку та жителів кожної місцевості. Дуже сподобалась мені Андарна і в певних подіях мені було дуже її шкода і я розумію як вона почувалась.. що правда її вчинок дуже мене вивів із себе 🙈 хотілося б більше акценту на ній і розкриття деталей.. щоденники, дослідження це було дуже цікаво, але не вистачало мені того запалу, інтриг, напружених моментів як і перших двох книгах🙄

Моментами було надто солодко. Мені більше імпонував образ серйозного, брутального чоловіка, чим солодкого котика Ксейдена. Хоча моментами це було мило і напевно кожна з нас жадає такого ставлення, як його до Ві. Але мені не подобалась його не впевненість і що іноді він просто хотів здатись, а не продовжувати боротись.

Надто багато болісних емоцій в кінці, а від фіналу більше питань чим відповідей. Останні 100 сторінок пішли як у суху землю, багато деталей, живописні битви і велика прогалина в кінці

Перше що сподобалося, це мова якою написана книга і звичайно чудовий переклад! Десь 200 сторінок я вчитувалась і потім історія мене поглинула повністю. Дуже чуттєві відносини між персонажами та драконами. Мені сподобалось все в цій книжці. Від оформлення до змісту. Вона проникла у кожні струнку моєї душі. Як на мене, це ідеальний варіант, навіть для тих, хто тільки бажає познайомитись з жанром фентезі. 2 частину вже придбала і скоріше хочу за неї взятись. 3 частину планую придбати і найближчий час. 4 і 5 буду чекати з нетерпінням. Висновок: книга топ, всім раджу до прочитання🥰😌

Це не просто продовження історії — це наступний емоційний рівень.
«Оніксова буря» — це про дорослість, біль, тіні минулого і про вибір, який ніхто не має робити, але доводиться.

🧠 Головні герої:
Вайолет — ще сильніша, але не у супергеройському сенсі.
Вона втомлена. Вона зранена. Вона змушена нести наслідки рішень, які були прийняті в попередніх книгах.
Її зростання — болісне, але правдиве. І це найцінніше.
Її роздуми стали глибшими, внутрішній голос — твердішим, але серце все ще м’яке.

Він — тепер не просто романтичний інтерес.
Його внутрішній конфлікт — окрема сюжетна лінія.
Він темніший, складніший, більш неоднозначний, і саме це робить його таким реальним.

💔 Їхні взаємини — це шторм
Це не казка і не романтичний ідеал.

Це довіра, яка тріщить, любов, яка живе під вагою правди, і страх, що може знищити все.

Вони сперечаються, віддаляються, болять одне одному — але завжди лишаються справжніми.

Це той тип стосунків, де емоції не прикриті діалогами "для галочки", а оголені до кістки.

🐉 Дракони — окрема любов
Їх у цій книзі більше, глибше, голосніше.

Вони мають характери, історії, зв’язки не лише з вершниками, а і між собою.

Їхні репліки — гумор, мудрість і сила в одному.

Один конкретний дракон отримає вашого особистого “Оскара за роль другого плану”.

Це вже не просто фентезі з драконами — це світ, де дракони мають голос і вагу.

📌 Підсумок:
«Оніксова буря» — це про різні обличчя сили: не лише бити, а й прощати, не лише рятувати, а й визнавати втрати.
Це глибше, складніше і сміливіше, ніж попередні частини. І це однозначно не книга, яку можна прочитати без емоційної турбулентності.

Перша частина була неймовірною, а з другою щось пішло не так. Читалась максимально важко і нудно. Більшість подій були однаковими і монотонними (не рахуючи кінцівки, яка наче і мала врятувати книгу, але в неї не особливо вийшло). Взаємовідносини між Ксейденом і Вайолет скотились до рівня «ти не сказав, а ти не питала» і «скажи три слова». Це та книга, в якій другорядні персонажі були більш цікавими за головних героїв. Оцінка натягнута чисто через драконів.

Це продовження, яке відчувається не гірше першої книги!
Я розумію, що об’єм може лякати але! В ній стільки всього відбулося, що у мене відчуття наче дві книги прочитано! І це плюс, бо Ребека зекономила наші грошики і нерви вклавши ці події в одну обкладинку.
Я все ще вважаю, що це автор, який пише без розділів-філерів. Кожен дає нам кілька зачіпок для побудови теорій.
З негативного — є дуже схожі імена які доведеться записати, щоб не плутати. Буквально 2 пари. На М і на С.
В цілому : я все ще люблю цю серію, не розчарована і хочу ще!
Дуже раджу втриматись від перегляду пінтересту і роликів про серію, бо я там нахапалась спойлерів і знала кінцівку. Тому не плакала і не кричала РЕБЕКААААА як всі в тіктоку.

Це продовження, яке відчувається не гірше першої книги!
Я розумію, що об’єм може лякати але! В ній стільки всього відбулося, що у мене відчуття наче дві книги прочитано! І це плюс, бо Ребека зекономила наші грошики і нерви вклавши ці події в одну обкладинку.
Я все ще вважаю, що це автор, який пише без розділів-філерів. Кожен дає нам кілька зачіпок для побудови теорій.
З негативного — є дуже схожі імена які доведеться записати, щоб не плутати. Буквально 2 пари. На М і на С.
В цілому: я все ще люблю цю серію, не розчарована і хочу ще!
Дуже раджу втриматись від перегляду пінтересту і роликів про серію, бо я там нахапалась спойлерів і знала кінцівку. Тому не плакала і не кричала РЕБЕКААААА як всі в тіктоку.

Дивергент у Хогвартсі, коли мутиш з Ачє Олівера і маєш виграти голодні ігри

Мені було цікаво з самого початку. Але якщо комусь важко даються перші розділи — дочекайтесь драконів і сюжет побіжить галопом!
4 крило — саме та книга, в якій кожен розділ — це певні події.
Текст дуже легко сприймається і ти біжиш ним спритно. Крім того, і думки героїні і діалоги між персонажами приправлено іронією і сарказмом, який не може не знайти позитивний відгук
Вона не перевантажена описами чи роздумами. Мені, скоріше навіть трошки не вистачило описів, щоб легше уявляти декорації до фільму, який малювала моя уява😁
Сцени 18+описані от прям непогано. (Якби тільки не гіперболізувалися їх наслідки)
Так, вас сіпатиме від ставлення одного з героїв до нашої Вайолет.
Можливо вас підбісить від того скільки разів вам повторять про її тендітність, як часто вона щось травмує, і як часто її нудить неясно від чого.
Але попри це все, авторці вдалось створити ПОТУЖНУ АТМОСФЕРУ. І тому я дуже часто НЕ МОГЛА ВІДІРВАТИСЬ від читання, щоб піти поїсти чи по інших справах. Я закривала книгу і мені не хотілось її відкладати, насправді. Я згадувала про неї серед дня і мені було тепло усвідомлювати, що ця історія ще чекає на мене вдома.

Чи цікава книга?- так!
Чи будете ви морщити носа і крінжувати з неї часом — теж так!
Чи відчувається вплив дивергенту і голодних ігор? -Так
Але це скоріше перевага ніж недолік. Це спосіб легко знайти те, що шукаєш.


Порада : стікеруйте все, що здається вам закинутим наперед гачочком. Із свого досвіду — мені стікери сюжетних моментів знадобились і в кінці другої книги. Бо тут по всій історії розкидані завуальовані пазлики, які коли складаєш кажеш ВААААУ ШОООО????

Тут немає що і казати😍 Ця частина якась нереальна, моя тепер найулюбленіша.

Тут було стіііільки подій, а ще вперше взяла стікери для цієї серії і намагалась розібратися і знайти ті підказки, які Ребекка нам залишає, щоб ми потім будували мільйон теорій.

Думаєте знайдете відповіді на свої питання тут? Ні😂😂 питань стало ще більше. Як тепер дочекатися четвертої частини?

Але стосунки Ві і Ксейдена божеееее😍😍😍 Вайолет в цій частини не бісила, я нею тільки захоплювалась.

Дракони😍Андарна така з характером, Терн і Сґейл такі ж класні, як і в минулих частинах.

Я плакала декілька разів, кінець 💔 так не можна закінчувати книги, де наступну частину чекати ще мінімум 2 роки.

Перейнялась книгою максимально, ще дня три не могла відійти🥺 дивилась відео в тт і плакала ще потім😂

Це мільйон з 10❤️

Коли я читала «Четверте крило», мене з головою затягнув її світ. Там усе настільки живе — від магії до жорсткої військової дисципліни. Мені дуже сподобалась атмосфера: вона водночас небезпечна і чарівна, з чіткими правилами, але простором для бунту. Світ, де дракони не просто фон, а частина самого дихання історії.

З перших розділів сюжет тримає в напрузі — без жодного затягування. Я буквально не могла відірватися, бо кожна сцена додавала нову загрозу чи несподіваний поворот. Весь час було відчуття, що ставка — життя. Це той випадок, коли перегортаєш сторінки серцем.

Мені особливо сподобалась головна героїня. Вона не супергеройка — вона справжня. Зі страхами, слабкостями, але й з гідністю, рішучістю. Її розвиток дуже переконливий: я щиро за неї вболівала, іноді навіть хотілося крикнути «Тримайся!». Такі персонажі надовго лишаються в пам’яті.

Що ще мене зачепило — це як майстерно книга поєднує жанри. Тут і магічна академія, і небезпека, і любовна лінія, яка не виглядає штучно. Вона розвивається на фоні постійного ризику, але не затьмарює основну історію. Це ідеальний баланс, як на мене.

Після прочитання в мене залишилося багато емоцій. Було трохи боляче, трохи натхненно, дуже щиро. Це та історія, яку хочеться обговорювати. І хочеться вже знати, що буде далі.