Ех, так сумно, що книга Крістін Генни мені зовсім не зайшла🥺 Я так люблю цю авторку, але з цією історією в мене, на жаль, не склалося.

Насправді, це дуже емоційна й болісна книга. Тут є все: і любов, і страх, і ненависть, і надія, і пробачення. Порушується складна тема залежності в стосунках, а ще - те, як змінюються люди після війни. Дуже актуально в наш час.

Спочатку мені все дуже подобалося: я прониклася персонажами. Особливо шкода було дівчинку, яка бачила, як змінюється настрій у батька: то він б’є маму, то каже, що кохає її. А мама не могла його покинути -бо мала сліпе й токсичне кохання.

Описи Аляски - неймовірні! 😍 Авторка майстерно передала, як важко виживати взимку і наскільки треба бути до всього підготовленим.

Згодом головна героїня зустрічає хлопця. Їм не можна бути разом, але це - перше кохання, сильне й справжнє. І, на жаль, воно призвело до жахливих наслідків.

А от кінець… Все перетворилося на індійський серіал. Авторка такого накрутила, що я одразу знизила всі оцінки🫠 Було затягнуто, моментами нудно, і хотілося якомога швидше дочитати.

“Склом” для мене це точно не було. Я не плакала і навіть не хотілося. Однозначно, не найкраща книга Крістін Генни. Але я все одно хочу знайомитися з її історіями далі.

Не дочитала 🫠 Не витримала стільки недолугих сцен 18+ у цій книзі.

Спочатку мені сподобалась атмосфера маленького містечка — саме те, що я люблю. Думала, буде щось легке, літнє, захопливе. І перші 100 сторінок справді давали надію. Я ще й подумала: чому ж цю книжку всі так хейтять? А виявилось — найгірше було попереду 😂

У центрі історії — головна героїня, інстаграм-інфлюенсерка, яка розлучається з хлопцем і йде «у відрив». Після цього дядько відправляє її в маленьке містечко на «перевиховання», разом із сестрою. Там вона зустрічає найкрасивішого чоловіка у світі — рибалку 🙃

Вони обидва бісили мене майже весь час. Особливо сцена, коли вона зʼявилась на похорон… 🙄

Діалоги — ніякі, персонажі — пласкі, хімії — нуль.
А сцени 18+ настільки невдалі, що після першої мені хотілося просто закрити книжку й не повертатись. Вона рік стояла на полиці — краще б і далі стояла.

Це було нецікаво, неякісно і банально.
Не рекомендую взагалі.

Тут немає що і казати😍 Ця частина якась нереальна, моя тепер найулюбленіша.

Тут було стіііільки подій, а ще вперше взяла стікери для цієї серії і намагалась розібратися і знайти ті підказки, які Ребекка нам залишає, щоб ми потім будували мільйон теорій.

Думаєте знайдете відповіді на свої питання тут? Ні😂😂 питань стало ще більше. Як тепер дочекатися четвертої частини?

Але стосунки Ві і Ксейдена божеееее😍😍😍 Вайолет в цій частини не бісила, я нею тільки захоплювалась.

Дракони😍Андарна така з характером, Терн і Сґейл такі ж класні, як і в минулих частинах.

Я плакала декілька разів, кінець 💔 так не можна закінчувати книги, де наступну частину чекати ще мінімум 2 роки.

Перейнялась книгою максимально, ще дня три не могла відійти🥺 дивилась відео в тт і плакала ще потім😂

Це мільйон з 10❤️

В мене складні стосунки з українськими авторами, тому що мені ще не сподобалася ні одна книга. Але багато чула саме про «Спитайте Мієчку» і вирішила дати ще один шанс. І скажу, що вийшло непогано.

Тут сестри, які приїхали в село до бабусі на літо, щоб втекти від своїх проблем. Так собі вийшло, бо всі ці проблеми приїхали з ними.

Книга, насправді, дуже комфортна, атмосфера села влітку, я прям згадала своє дитинство, коли був такий безтурботний час, там ще описи дуже детальні. Мені дуже сподобалося 😍

Але така ж дивна сімʼя, якщо чесно. Деякі дії в мене не вкладалися в голові, типу як так можна робити? В кінці всі приїхали в той дім, всі колишні чоловіки, всі діти, всі родичі, для мене це було незрозуміло трішки і дивно.
Закрутила так закрутила авторка.

Іноді здавалося, що розмови були ні про що. Трішечки слабенько було написано, як на мою думку. Але були і кумедні ситуації- це плюс. Багато героїв, я люблю плутатися в них, так було спочатку.

Дуже раджу тим, хто хоче відчути сімейну атмосферу та літо в будинку у бабусі ❤️

Це було моє перше знайомство з авторкою, про яку я чула багато в буктоці. Поки що не розумію своє відношення до її книг, тому буду читати ще)

По сюжету в нас тут сімейна пара, яка переїжджає до будинку біля скелі, до якої приходять люди-самогубці, і ось чоловік з цієї сімʼї намагається відмовити їх це робити. В нього це завжди виходить, крім однієї людини. Ось тут то все і починається. Його жінка щось побачила в той момент, але відмовляється в це вірити. Виходить такий собі детективчик.

По стилю написання мені сподобалося, легко і швидко читається, розділи закінчуються на цікавому, тому хочеться продовжувати.

Авторка, на справді, піднімає не тільки тему самогубства, а й ще більше різних питань. Мене більше вразило те, як описана залежність від коханої людини, що ти просто не бачиш або не хочеш бачити, що людина якась не така, що там теж є психологічні проблеми. Це доволі поширена проблема в стосунках.

Я люблю динамічні книги, і ніби то цікаво, але деякі деталі можна було і пропустити, іноді я нудилась.

Фінал мене розчарував, я придумала собі краще😂 Там так можна було повʼязати це все ідеально, що вийшло б набагато цікавіше. Але авторка вирішила зробити так, тому моя оцінка стала нижче🫣

Думаю, класно, що почала саме з цієї книги знайомство, тому що відгуки на інші книги набагато кращі.