Ну що ж, нарешті в мене дійшли руки до написання відгуку на прекрасне фентезі "Четверте крило". Це саме та історія, яку мені хотілось розтягувати і розтягувати, не читати "залпом", а насолоджуватись кожною главою. На жаль, не вийшло. Я прочитала її за 3 дні 😂

Відразу можу сказати, що з плином часу я обовʼязково із задоволенням перечитаю цю книгу ще раз, оскільки вона подарувала мені купу емоцій та знайомство з такими харизматичними персонажами 😍
Чого вартує Ксейден 🔥

Тому всім шанувальникам фентезі - моя щира рекомендація.

З мінусів, певно, розповідь від першого обличчя, оскільки саме це заважало ясно зрозуміти почуття інших персонажів в книзі.

Книга читається доволі легко та швидко. З плюсів можу відмітити те, що авторка змогла описати почуття головної героїні напрочуд точно та навіть так, що більшу половину книги ти проживаєш всі проблеми та тривоги разом з нею. Але незважаючи на це, мені не вистачило різких та неочікуваних поворотів сюжету. Тобто все відбувається доволі спокійно та, можна сказати, очікувано. Навіть після прочитання книги у мене не було "вау" ефекту. Сказати, що це було несподівано - так. Сказати, що я насолоджувалась післясмаком книги - ні. Але точно можу сказати, що до останнього речення ви не отримаєте відповіді, тому це дійсно цікавий підхід до розкриття всіх карт 🧐

Для свого жанру книга варта уваги. Точно можу зазначити, що не шкодую про те, що виокремила час та познайомилась з цієюісторією. Але були певні моменти в книзі, за які я вирішила знизити оцінку на 5 балів та навіть такі, де я відкладала книгу та казала собі "ну ні, далі читати я не буду". Тим не менш, через декілька годин я поверталась до неї😃

Найбільше засмутив кінець. Я, чесно кажучи, не зрозуміла, як можна було всю книгу розповідати про те, який Зевс сильний та непереможний, а потім розвіяти всю ту силу в одній сцені та ще й так "банально".

Знову ж таки повторюсь, що я не шкодую про те, що познайомилась з Аїдом та Персефоною в інтерпретації Кейті Роберт, але рекомендувати історію можу з впевненістю у 50%

З цієї книги розпочалась моя любов до українських авторів та їхніх творінь. Ніколи не думала, що зможу настільки проникнутися історією головного героя Северина, а знайомі українські місця додавали вайбовості.

Для мене дана історія була доволі темною, але жодним чином не зіпсувала цілісної картини. Персонажі добре прописані, навіть так, що вважаєш їх реальними людьми.

Але особливо вразив фінал. Він був абсолютно неочікуваним, змусив переосмислити багато моментів, які здавалися очевидними раніше. Саме такий кінець робить книгу по-справжньому сильною — тією, про яку хочеться думати ще довго після прочитання.

Рекомендую цю історію всім, хто цінує напружену атмосферу, глибокий зміст і несподівані повороти сюжету.