Бенджамін Стівенсон

Якось дуже довго читався цей детектив. Події начебто розвиваються в доволі маленькому проміжку часу, але по-справжньому цікаво стає хіба наприкінці. Книжка скоріше має натяк на гумористичний стиль, ніж справді його передає, можливо, цей ефект створює переклад. Загалом можу сказати, що це книга не вечір, чи у дорогу. Вивести на емоцію чи якось запамʼятатися їй не вдалося

Мені сподобалося переважно через те, що я не чекала якогось напруженого детективу, де читач має сам прийти до здогадок, а автор в кінці це підтверджує. Люблю стиль цього автора саме за його гумористичний підхід до тексту і сюжету (як наприклад в першій частині він проспойлерив, що герої спалять готель за півсотні сторінок до того, як це сталося).

Я трохи розтягнула читання, переважно через те, що намагалася вчитатися і побачити натяки і зачіпки (хоча не люблю так робити, мені зручніше потім повернутися по тексту і відмітити, якийсь аспект, коли він повторно спливає в тексті).
Але загалом доволі гарно написано, хоч трапилися кілька нестиковок, або деталей, притягнутих за вуха

Вері гуд мікс оф Фарго енд Агата Крісті
Вері гуд мікс гумору, сарказму та іронії й серйозних і важливих тем
Бат (не те Бат, що дупа) нат зе бест рід евер

Я не читала першої книги про детективні пригоди Ернеста Канінгема, тож це було моє знайомство з автором та його стилем. Не повторюйте моїх помилок, адже тут є спойлери до подій першої книги "Всі в моїй сім'ї вбивці".

У автора відчувається індивідуальний стиль, тому читається книга досить легко, цікаво та невимушено. Підкупають так звані "заповіді" для побудови хорошого детектива, адже одразу виключають ті детективні кліше, які я не люблю (типу вбивця оповідач, дворецький чи ще щось ліниве).

Як і потрібно в якісному детективі, нас знайомлять з усіма персонажами/підозрюваними, накидують їм мотивації та змушують підозрювати всіх по колу (або по два). В цьому плані мені справді зайшло те, як автор наче не приховував від нас нічого, але врешті зміг здивувати. Нічого заскладного, але ж як цікаво. Відчувалось, що автор таки надихався Агатою Крісті та її "Вбивством у Східному Експресі", але намагався зробити щось своє.

Окремо хочеться відмітити сам сеттинг, адже він має дві складові. Перше - це тема письменництва. Ось тут мені дуже сподобалось як були розказані неочевидні на перший погляд речі, вони додавали серйозних мотивацій, контексту та родзинки історії. Але сама по собі поїздка в потязі мені здалась надто сухенькою та нецікавою. Не було відчуття замкнутого простору, обмежень і інтриги, пов'язаної саме з потягом. Були якісь зупинки, інші люди, тож оцей елемент, як мені здалось, авторові не вдалось передати влучно. Можливо, він цього не планував. Але я як читачка цього очікувала)

Тож загалом ставлю дуже тверду 8, можливо, навіть 8,5, а бали знімаю виключно за те, що не дотягнуло за сеттингом та за деякі надто кіношні сцени в кінці.
Книга однозначна цікава, але і вау детективом її не назвеш, на один раз.

Це друга книга в моєму книжковому житті, яку я не змогла змусити себе дочитати, десь сторінок 30 я таки не домучала, а це про щось та говорить) навіть такий маленький шматок до фіналу — але ніт — воно того не варте) Книга дуже затягнута і зовсім не відповідає тим обіцяним на початку принципам. Вона не варта Вашого часу, не беріть)

Цікавий детектив з гумором та незвичною подачею історії. Добре розкриті члени сім’ї головного героя, яких можна зрозуміти і співчувати їм. Підходить для зимових читань, коли за вікном сніг. Буду шукати ще детективи цього чи інших австралійський авторів. 4.8/5

Непоганий трилер, хоча спочатку мені здалось, що так спойлерити, то просто жах, але все одно, атмосферність вбивств у потягу додає свою родзинку після Агати Крісті та її Східного експреса 💙.

Гумор у автора теж непоганий, прочитати можна якраз через нестандартну побудову трилеру-детективу.

Непогане розважальне чтиво, але непогане це його максимум. Відверто слабо щодо детективної складової. Готель високого в горах і хуртовина, здавалося б, обіцяли напружену атмосферу, але не склалося. Персонажів багато, всі пласкі, мотивація їх дій часом дивна, а часом зовсім не зрозуміла. Та не зважаючи на це читається легко і майже не дратує. Загалом про витрачений час та гроші не шкодую.

Чесно очікувала більшого, але книга не погана.
Хотілось більше напруги.
Автор самостійно дає підказку хто винний, можливо це так потрібно, а можливо ні.

Книга "Усі в моїй родині вбивці" – це гостроумний та непередбачуваний детектив з елементами чорного гумору. Оповідь ведеться від імені Ернеста, чиї іронічні коментарі та спостереження роблять читання особливо цікавим. Герої книги – це ціла галерея ексцентричних особистостей зі своїми дивацтвами та прихованими мотивами. Спостерігати за їхніми взаємодіями та спробами приховати свої таємниці – одне задоволення.

Текст написаний легко та захопливо, з великою кількістю діалогів та несподіваних поворотів сюжету. Автор майстерно тримає інтригу до самого кінця, підкидаючи читачеві все нові й нові підозри щодо особи вбивці.

З точки зору корисності, ця книга – перш за все розважальна література. Вона не несе глибоких філософських роздумів, але чудово підходить для того, щоб відволіктися та насолодитися якісним детективним сюжетом. Якщо ви цінуєте книги, які змушують вас посміхатися та напружено думати над розгадкою, то час, проведений за читанням "Усі в моїй родині вбивці", точно не буде згаяним.

Ця історія безперечно сподобається.

Цей роман майстерно розвиває тему родинних зв’язків і зрад, створюючи складні моральні дилеми для героїв. Авторка успішно передає напруженість і інтригу через різноманітні точки зору персонажів, що надає книжці багатогранність.

Однією з основних переваг книги є її непередбачуваність — кожен поворот подій сповнений сюрпризів, що змушують читача триматися на межі невизначеності.

“Усі в моїй родині — вбивці” сподобається тим, хто любить психологічні трилери, де важливі не лише розслідування злочину, а й емоційні і моральні пошуки персонажів. Це книга, яка залишає глибокий слід і викликає бажання продовжити думати про її героїв навіть після прочитання.

загалом книга чудова, фінал несподіваний, але читалася вона ну дуже довго та нудно