Усі в цьому поїзді — підозрювані

Мені сподобалося переважно через те, що я не чекала якогось напруженого детективу, де читач має сам прийти до здогадок, а автор в кінці це підтверджує. Люблю стиль цього автора саме за його гумористичний підхід до тексту і сюжету (як наприклад в першій частині він проспойлерив, що герої спалять готель за півсотні сторінок до того, як це сталося).

Я трохи розтягнула читання, переважно через те, що намагалася вчитатися і побачити натяки і зачіпки (хоча не люблю так робити, мені зручніше потім повернутися по тексту і відмітити, якийсь аспект, коли він повторно спливає в тексті).
Але загалом доволі гарно написано, хоч трапилися кілька нестиковок, або деталей, притягнутих за вуха

Непоганий трилер, хоча спочатку мені здалось, що так спойлерити, то просто жах, але все одно, атмосферність вбивств у потягу додає свою родзинку після Агати Крісті та її Східного експреса 💙.

Гумор у автора теж непоганий, прочитати можна якраз через нестандартну побудову трилеру-детективу.

Я не читала першої книги про детективні пригоди Ернеста Канінгема, тож це було моє знайомство з автором та його стилем. Не повторюйте моїх помилок, адже тут є спойлери до подій першої книги "Всі в моїй сім'ї вбивці".

У автора відчувається індивідуальний стиль, тому читається книга досить легко, цікаво та невимушено. Підкупають так звані "заповіді" для побудови хорошого детектива, адже одразу виключають ті детективні кліше, які я не люблю (типу вбивця оповідач, дворецький чи ще щось ліниве).

Як і потрібно в якісному детективі, нас знайомлять з усіма персонажами/підозрюваними, накидують їм мотивації та змушують підозрювати всіх по колу (або по два). В цьому плані мені справді зайшло те, як автор наче не приховував від нас нічого, але врешті зміг здивувати. Нічого заскладного, але ж як цікаво. Відчувалось, що автор таки надихався Агатою Крісті та її "Вбивством у Східному Експресі", але намагався зробити щось своє.

Окремо хочеться відмітити сам сеттинг, адже він має дві складові. Перше - це тема письменництва. Ось тут мені дуже сподобалось як були розказані неочевидні на перший погляд речі, вони додавали серйозних мотивацій, контексту та родзинки історії. Але сама по собі поїздка в потязі мені здалась надто сухенькою та нецікавою. Не було відчуття замкнутого простору, обмежень і інтриги, пов'язаної саме з потягом. Були якісь зупинки, інші люди, тож оцей елемент, як мені здалось, авторові не вдалось передати влучно. Можливо, він цього не планував. Але я як читачка цього очікувала)

Тож загалом ставлю дуже тверду 8, можливо, навіть 8,5, а бали знімаю виключно за те, що не дотягнуло за сеттингом та за деякі надто кіношні сцени в кінці.
Книга однозначна цікава, але і вау детективом її не назвеш, на один раз.