Б. Р. Маєрс

В мене неоднозначні враження від книги. Спершу я була в захваті від читання. Атмосфера, персонажі, історія. Не могла відірватися. Але кінець мене розчарував. Він якийсь, наче не личить історії. Виникла думка: «Тю, сталося. Це ще що за «поворотний поворот». Книга гарна, та закінчення лишило неприємний післясмак, наче їла смачнюче морозиво з фруктами, а вкінці трапилась гнила ягода і все зіпсувала.

Можливо це не мій жанр, але я ледь її домучала.
Має непогану атмосферність, якою, на жаль, багато в чому книга завдячує ряду кліше (просто уявляйте фільм БАГРОВИЙ ПІК і це буде воно)

Але навіть не кліше мене бісили, з ними навіть все ок, якщо ви поціновувач жанру. Мене вкурвило як довго Маєрс заправляла, щоб, нарешті, рушити з місця
2/3 без перебільшення це розставляння фігур на дошці. Не настільки геніальна це книга і не настільки геніальна кінцівка, щоб так довго тягнути гуму підслуховувань і балачок за келихом вина.

В кінці я навіть не мала якоїсь гідної цитати в читацький щоденник. Якнайшвидше позбулася зі своєї полиці.

Ох, люблю я таке 🤭
Англія, 1850-ті роки 🏚️🎩
Міс Тіммонс — спіритуалістка, яка вміє професійно задурювати клієнтам мізки під час своїх сеансів 😁😆
Та одного разу вибагливий клієнт домовляється з міс Тіммонс про проведення спіритичного сеансу в Сомерсет Парку. Там півроку тому померла спадкоємиця маєтку леді Одра за вельми дивних обставин.

І от тут починається найцікавіше 😱 Все у що вірила і не вірила міс Тіммонс втрачає сенс. Сам маєток та його жителі сповнений химерних таємниць, загадок, легенд і моторошних подій, де брешуть не тільки жителі Сомерсета, а і самі стіни. І так вміло брешуть і жахають, що головна героїня сама відбудеться переляком 😆 Те, що здається неможливим починає справджуватись.

Я обожнюю історії з таємницями ще й з моторошним присмаком. Авторка вміло передає атмосферу, описує кожну деталь, того що відбувалось 🫢 Моторошно, з гумором, навіть драматично і романтично 💔 Мені не хотілось відкладати книгу, хотілось дізнатись правду. Я, як завжди, робила свої здогадки того, що ж все-таки відбувається. Відгадала я тільки наполовину.

Записи зі щоденника леді Одри постійно змушували підозрювати когось нового і змінювати напрямок моїх здогадок у зовсім інший бік. Хотілось побачити знаки крізь сторінки і відгадати таємницю Сомерсет Парку у яку вплуталась головна героїня. Мені дуже сподобалась ця готична моторошна історія, яка постійно тримала в напрузі 🔥
Книга, яка стрімко зацікавлює читача з перших же сторінок, змусить вас зустріти привидів і думати, що так воно і є 😅 Рекомендую 🖤

Постійно відкладав купівлю цієї книги, хоча її реклама дуже нав'язливо мене переслідувала. Рейтинг був дуже гарним, але ж не купувати усі книги з більш-менш пристойним рейтингом?
Але, насправді, це була несподіванка для мене.
Прекрасна атмосфера, легка детективна лінія, переживання за події - за один вечір книга була прочитана і всі гарні відгуки підтвердились.
Ні, це не революція, але це те, заради чого ми купуємо все нові і нові історії, які можуть поглинути нас і не відпускати до останньої сторінки.

Англія, середина ХІХ століття.

📝Сюжет. Ми знайомимось із юною Женев'євою (Дженні) - спіритуалісткою-шахрайкою, яка має секрети. Своїм промислом вона займається, щоб вижити: або проводиш "сеанси", або займаєшся проституцією. Дженні підставляють, і вона потрапляє до в'язниці. Аж тут з'являється чоловік із пропозицією: провести сеанс його господареві, який живе за межами Лондона в маєтку на узбережжі. І починається атмосферна оповідь: розкішний замок на березі океану, суворі слуги, родинна таємниця, прокляття, незначні, але моторошні містичні події, які змушують повірити в привида. А також кожен у маєтку щось недоговорює, бо має власний зиск.

Оповідь переривається записами зі щоденника Одри Вінвуд — колишньої господині маєтку Сомерсет Парк. Її історії поступово розкривають таємниці минулого. І що цікаво: власника маєтку Одра та Дженні описують по-різному😊

Перші 200 сторінок — некваплива розповідь, але нудно не стає. Просто насолоджуєшся читанням, поступовим знайомством з героями, можна спокійно поміркувати над фразами й знайти підказку щодо розвитку подій (а вони тут є ще з перших сторінок).
Любовна лінія легка, майже непомітна, вона тут лише як фон, бо основне у творі — таємниці. А їх безліч: Дженні справді має дар бачити потойбічне? Хто ж злочинець? Хто жертва обставин? Що за родинна таємниця? Що приховує Самерсет Парк? І що ж насправді сталося з леді Одрою напередодні весілля?

Ця книга ідеально підійде для осінніх вечорів, коли за вікном негода. Плед+горнятко з чаєм+книга Брітані Маєрс=😍
Хотілося б відзначити чудовий текст: прекрасний переклад, майже відсутність клішованих фраз та помилок.

Чим зацікавить:
🕯️ХІХ століття
🕯️океан
🕯️замок з секретними коридорами
🕯️сімейні таємниці
🕯️спіритичний сеанс
🕯️ходіння уві сні
🕯️привид
🕯️давнє пророцтво

І трішки цитат:
🖊️"Страждають живі, ті, кого ти покидаєш"
🖊️"Розраховуй на себе"
🖊️"Гадаєте, сеанс рознервує вас?" - "Не більше, ніж повернення до тюрми"
🖊️"Після опівночі Сомерсет живе власним таємничим життям"
🖊️"Сомерсет має здатність тривожити людей, навіть досвідчених спіритуалістів"
🖊️"Ви можете поїхати куди забажаєте" - "Тому що я багатий?" - "Тому що ви чоловік"

Це була дуже крута подорож на одному диханні, з незвичайним сюжетом і крутими персонажами, слів не маю, як же атмосферно!
Хотіла б стерти памʼять особисто для неї.)

Готичний трилер, сповнений таємниць і містичної атмосфери. Книга для одного чудового вечора.

Книга сподобалась насамперед своєю атмосферою.
Сама детективна лінія також доволі цікава та динамічна. Вона «затягує» та змушує хотіти швидше дізнатись розвʼязку.
Хоча історія і не викликала в мене якогось «вау-ефекту» чи шоку (навряд чи я захочу перечитувати її ще раз), але нудно мені точно не було. Є й інтрига, і містика, і драма, і романтика. Проте всього в міру, тому це справляє враження просто непоганої «рівної» історії.
Персонажі цікаві, не набридливі, підозрювані в мене змінювались разів 5, що класно, тому що не було занадто все очевидно прописано😅
Головна героїня також сподобалась. Просто звичайна дівчина, не ідеалізована чудо-жінка😄 сподобалось, що авторка додала любовну лінію з містером Пемберлі, але в міру, щоб це залишилось все ж детективом, а не романом.
Якщо ви любите атмосферу вікторіанської Англії, то вам однозначно сподобається «Моторошне сяйво».

Якось неочікувано для себе замовила цю книгу, бо щось було цікаве за описом і вона просто була гарною)
Але ось почала читати і це круто просто! Якщо спочатку оповідь іде повільно, дещо віддавали вайбами Грозового перевалу та Гордості та упередження, то далі пішла повільна розкрутка загадкового убивства/самовбивства/зникнення однієї із героїнь. Я нечасто стікери користую в художніх книгах, але тут то треба було аби написати на них свої емоції та здогадки. Я майже розгадала усе до кінця, тільки не на того у ролі помічника в організації схеми думала. Однак розгадка цього так емоційно відбувалася, що аж зась)
Прекрасна атмосфера Англії 19 століття в розпал популярності медіумів та спірітуалістів. Однак що мені дуже сподобалося так це те, що героїня одразу показується як шахрайка — вона описує і показує деякі свої прийоми і вони дієві! Немає цієї романтизації, а чистий прагматизм — ми даємо спокій (романтична причина), насправді ж заробляємо на людських слабкостях. Така книга точно заслуговує на прочитання!

Якщо ви шукаєте історію, що триматиме у напрузі до останньої сторінки, то ця — саме те, що потрібно. Це книга, у якій немає місця передбачуваності: сюжет настільки закручений, що підозрюваними здаються всі без винятку. Автор майстерно грається з увагою читача, підкидаючи нові зачіпки та відволікаючи від головного.

Події роману розгортаються у 1800-х роках, що додає оповіді особливого колориту. Часи, коли темні таємниці могли залишатися нерозкритими роками, а похмурі маєтки зберігали історії своїх мешканців, створюють ідеальне тло для готичного трилера.

Особливо вражає готична атмосфера, що буквально просочується крізь текст. Старовинний маєток, темні таємниці, що випливають на поверхню, моторошне відчуття невідворотності – усе це створює відчуття, ніби опиняєшся в класичному готичному романі.

Головна героїня також заслуговує окремої уваги. Вона сильна, розумна і рішуча, але водночас її вразливість робить її живою та справжньою. Її шлях сповнений небезпек і загадок, і саме через її очі читач відчуває всю атмосферу цієї моторошної історії.

А фінал… Він дійсно шокуючий. Автор не просто розставляє всі крапки над «і», а перевертає всю картину з ніг на голову, змушуючи переосмислити все прочитане.
Рекомендую всім, хто любить таємниці, несподівані повороти й атмосферу, від якої холоне кров.

Історичний детектив з елементами містики. Події відбуваються в середині 19 сторіччя. Авторці добре вдалося передати атмосферу того часу. Описи, діалоги допомогають читачеві проникнутися Вікторіанською епохою.
Книга сподобалася. Читається легко, тримає в напрузі. Авторка постійно маніпулює читачем, наводячи підозру то на одного, то на іншого героя. Фінал — непередбачуваний. Романтична лінія — слабка.

Ця книга дуже тривалий час лежала на моїй полиці і нічим мене не приваблювала, я вже навіть не пам'ятала, що мене змусило її придбати.

Поки я не стомилась від всякої фентезі-фігні і не вибрала її рандомного для наступного читання.

Ох. Тут чудово майже все: готичний маєток на березі моря, детективна лінія, кмітлива головна героїня і навіть трішки романтики. Для мене ця книга за вайбом нагадувала щось середнє між "Буремним перевалом" Бронте та деякими творами Остін (навіть іронічним "Нортенгерським аббатством").

Чесно кажучи ,це було абсолютно не очікувано, можливо, саме тому ця історії затягнула мене від самісіньких перших сторінок.

Один бал мінусую за кінцівку, яка вийшла трішки розмазана і наче зводила нанівець всі попередні потуги авторки створити атмосферу. Не дивно, що Маєрс надихалась Кінгом, він точно шарить як спаскудити кінцівку чудової історії :)

В усьому іншому це справді непогана атмосферна історія для осінньо-зимового вечора.

P.S. Кінга люблю та поважаю! всіх чмок.