Судні дні в Кабірії. Двоповня. Том 2

RDT оцінка
8.7
9
Ваша оцінка
відгуків
7
440 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
440 грн
1
Про товар
Код товару
209044
Видавництво
Палітурка
Мова
Українська
Ілюстрації
Рік видання
Кількість сторінок
440
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.433
ISBN
9786171512542
Опис

Найбільший страх Ріни справдився: вона опинилася сам на сам із Натаїром, замкнена в чорних холодних стінах Лавариску. Допомоги від Корвіна чи Івейла чекати не варто: перший, найімовірніше, загинув, а другий зрадив її.

Сила гасне в крові Ріни. Над вересовою пусткою лунають нестримний спів Морани й дитячі крики, які змушують дівчину божеволіти. Мойри от-от протягнуть їй чорну нить, і Ріна прагне її отримати. У теперішній реальності - темній, заплутаній, сповненій небезпек, інтриг і зрад, - їй потрібно розібратися, що ж є правдою, змиритися з новою дійсністю та прийняти свою долю.

Секундна стрілка відраховує останні миті. Залишається лише припускати: чи до часу, коли Ріна здобуде свободу, або ж до судного дня, який стане для неї останнім.

Враження читачів
RDT оцінка
8.7
9
Ваша оцінка
відгуків
7
10
18.03.2025
Катерина, що ж ви робите з нами??

Я вам скажу, що ця жінка досить жорстока, і другий том тому яскраве підтвердження🌚

Власне, історія Ріни продовжується тут тим, що вона все ж таки стає заручницею Натаїра та опиняється в Кабірії, привʼязана до ненависного чоловіка, який планує весілля з нею.

Ріна тут страждає, звісно, дай боже. Дуже шкода її, в 20 років вже стільки всього винести (один Натаїр чого вартий🗿). В цій частині було багато моментів, де видно, що вона вже на межі, що життя потрохи витікає з неї, але вона все ж таки намагається зібрати себе до купи.

Корвін - це просто булочка🤭🫶 В другому томі нам більше розкривають його історію, і, о боже, що це за мужчина😻💋

По решті персонажів без спойлерів не пройдешся, але багато, хто дратує не менше, чим Натаїр, але є і ті, хто вражають силою духою (Карлін, я про тебе), а є двоєдушники під питанням, бо поки не віриться, що вони такі хороші, якими себе представляють.

Загалом, в «Судних днях» розкриваються всі питання, які виникають після першого тому, але (куди ж без цього) виникає купа нових🫢

З нетерпінням чекаю третій том, дуже сподіваюсь, що це буде трішечки швидше, ніж восени, бо півроку - це занадто довго!

Книга однозначно вартує вашого часу та уваги, бо це шикарно)
Котик
10
31.03.2025
Серія «Двоповня» — це просто вибух емоцій! Вона не просто затягує, а змушує проживати кожен момент разом із героями, сміятися, злитися, переживати і навіть кричати від несправедливості. Це фентезі, яке не лише розважає, а й змушує замислитися про мораль, вибір і свободу.

А персонажі — це щось неймовірне! Ріна — ураган, що змітає все на своєму шляху, її язичок гостріший за меч. Корвін… Ох, цей чоловік просто магніт, харизма на максимум! А от Натаїр — той ще слизняк, якого хочеться відправити на перевиховання. Івейл спочатку викликав довіру, але тепер від нього віє чимось недобрим… і це лякає. Лукреція — це окремий рівень величі, мудрості й внутрішньої сили. Вона не просто персонаж, а ціла стихія, яка вміє бути і безжальною, і справедливою. Авторка настільки майстерно прописала характери, що ти реально відчуваєш цих героїв, ніби вони поруч.

Світ продуманий до дрібниць, інтриги тримають у напрузі, а соціальні питання додають глибини. Але головне — ця історія ще не закінчена!
Котик
1
27.05.2025
Читаючи «Двоповню. Закони Невриди», важко позбутися відчуття знайомості.
Ідея про паралельний світ, куди випадково потрапляє дівчина, а також концепція другої — звіриної — душі, що співіснує з людською, занадто чітко перегукується з «Темною матерією» Філіпа Пулмана. Деймони в Пулмана і звірині сутності у Самойленко — не просто подібні образи, а майже ідентичні механізми вираження внутрішньої природи персонажа.

Попри український колорит і спробу створити власну міфологію, враження новизни розмивається.
Замість унікального світу читач отримує фентезі, що ніби намагається переспівати вже знайому мелодію, змінивши лише кілька нот.
Це не означає, що книга не має власної цінності, але тим, хто читав Пулмана, важко буде не помітити слідів натхнення, яке надто близько підходить до межі вторинності.
Як на мене, то це 75% «Темні Матерії» Філіпа Пулмана