Щасливе місце

Мабуть, це найбільш меланхолійна та найсумніша книжка Емілі Генрі, але від того не менш прекрасна.
Чекаю з нетерпінням, щоб перечитати українською.

З книгами Емілі Генрі у мене щоразу різна настроєва історія: від захвату ("Книголюби") до більш від'ємного почуття. І з цією книгою захвату не сталося. І зараз розповім - чому.

Емілі Генрі "Щасливе місце", 433 стор.

Про що? Про дружбу і любов. Отже, жили в одній кімнаті три подруги-студентки, минули роки, але їхня дружба не розтанула. То ж вони щороку збираються в курортному містечку у будинку батька однієї з них. Але цього разу відпочинок має пройти феєрично, бо востаннє. Отож, і зібралися дівчата зі своїми другими половинками, але кожен щось приховував і лише вдавав, що веселиться. Та чи вийде обдурити одне одного та й самих себе?

"-Мабуть, мені треба попісяти,- кажу я Парту, вибираючись із басейну.-Чи попити. Щось із цього.
-Гаррі, якщо ти не розрізняєш цих речей,- гукає Парт навздогін, - краще сходи до лікаря!
-Парте, - пригальмовую у дверях, - я сама лікарка".

Отже, подібних жартів тут багато і ґрунтуються вони на надмірно спожитому алкоголі та вчинках, пов'язаних із цим фактом.

Головною героїнею є лікарка (це не жарт) Гаррієт, яка вимушена ділити кімнату з колишнім нареченим, але, як ви розумієте, їхні почуття зовсім не такі, якими здавалися одне одному. Кожен має свої болі та свої причини не розповідати про них. Просто ці двоє, як і взагалі всі ці шестеро, не звикли говорити відверто на болючі теми.

Враховуючи, що вперше вони заговорили десь на сторінці 360, читати про дорослих людей, що досі звинувачують когось у своїх проблемах, було не дуже весело. Мабуть, мені хотілося чогось іншого. Але великим плюсом історій авторки є геппі-енди! То ж цю книгу можна прочитати навіть заради покращення настрою через яскравість оформлення та позитивне вирішення усіх проблем! І нехай те місце, де ви читатимете цю книгу, також буде для вас щасливим!

Ну тепер я можу сказати, що Емілі Генрі не моя авторка, тому що поки що із трьох прочитаних книг, в захваті я була тільки від «Пляжного чтива»

Як же важко мені дались перші сторінок 150, я вже думала, що цікавіше не буде і можна відкладати книгу. Хоча в буктоці, знову ж таки, багато гарних відгуків на неї.

Настільки тут був заїзжений сюжет 🫠 Як в кожному ромкомі, хоча кажуть, що Генрі не пише ромкоми, а романи.

Герої для мене тут були картонні, всі сторінки мусолили одну й ту ж саму тему, замість того, щоб поговорити!!!!кожен придумував свій розвиток подій, в кінці вже ж таки зібрались і розказали все про що думають, але навіщо так багато сторінок писати тоді? Драма притягнута за вуха.

Хімії між героями я теж не відчула, цікаво було читати розвиток їх стосунків, але те, що відбувалося вже в реальному часі- не цікаво.

А, ще або це переклад такий або американський гумор, але деякі фрази ніби то були не в контексті. Не знаю, що це було, але дивно.
Бал поставила за оформлення, таке рожеве 😍Ще бал додала за те, що тут не тільки стосунки є головною темою, а ще й дружба.

Сподобався фінал, як завжди хеппі-енд і в деяких моментах атмосфера книги, такий собі літній вайб.

Це непогана книга, але мене вона не зачепила, для кожного своє❤️