Цю книгу взяла читати для книжкового клубу від "Жорж", оформлення і анотація мене зацікавили, жанр трилер детектив теж звучало як я люблю, але очікування перевищили враження.
По-перше, по цій книзі я отримала справжнє задоволення вже на самому клубі. Жваве обговорення, подарунки, приємності, цікаві питання, фотограф та відео, відповіді та відео від авторки, прекрасна атмосфера і чудові організатори. Тематичний дрес-код з червоним та чорним кольором додав стилю і настрою, я таке люблю. У закладі, де проводився клуб, можна було замовити поїсти смачненького, а поїсти я дуже люблю.
Сама задумка книги була цікава, але втілення було іноді доволі сумбурним. Для повного розкриття усіх моментів і неточностей мені не вистачило ще десь 50-60 сторінок, а деякі моменти і після обговорення залишились нелогічними. Тут було багато чого намішано: золото, пограбування, Китай, діамант, Олешкінські піски, вовк, острів, прокляття, рак, багато смертей, переламані кінцівки, детективний розвиток, кривава бійня та ще трошки іншого. Тому сумувати тут не було коли, і книзі вистачило динаміки на цю кількість подій. Завершилось наче і логічно, а наче і хотілось ще щось додати. І однозначно мало вовка і його історії. А так непогана книга для читання на пару вечорів і підтримки українського автора.
🔴Містичний детектив від української авторки та ще й події розгортаються у мальовничих куточках нашої країни? Кременчуцька набережна, Дніпровські острови, Олешківські піски Херсонщини і загадковий вовк на додачу. Треба брати - вирішила я. Книга і сподобалася, і розчарувала, але про все по порядку.
🐺Шикарне оформлення з чорним зрізом, що нагадує "Пітьму" Павлюка. Папір щільний, шрифт читабельний, без помилок. Я взялася за читання і одразу занурилася в історію. Динамічний сюжет, багато екшену, навіть не зчулася, як дійшла до середини.
🔴Одного осіннього ранку у Кременчуці стається пограбування ювелірного магазину. Як результат - двоє вбитих, а охоронець, що намагався затримати злочинця, отримав кульове поранення в ногу. Десь в той самий час, у маленькому санаторії на Херсонщині стається незвичайне вбивство. Жертву вбито гунською стрілою V століття.
🐺Наступного ранку, поранений охоронець Данило, дізнається, що він став пішаком у хитромудрій грі олігархів. Розуміючи, що лишився без роботи, без коштів для проживання та ризикуючи стати інвалідом, цей "супермен на милицях" вирішує самотужки знайти злодія, щоб оплатити власну операцію. Цікаво, кому і як він планує продати те золото? І це тільки перша нелогічність, далі їх тільки більше...
❓️Чомусь викрадене з ювелірки золото стає проклятим. Як? Це ж нові вироби, а не столітній скарб.
❓️У напівпустелі виникає масивна лісова пожежа. Звідки у степу стільки дерев?
❓️Що змусило вовка покинути ліси Сумщини, природну зону проживання цієї тварини, і відправитися через всю Україну в напівпустелю? Інстинкт самовиживання вже не діє?
❓️Як можна не побачивши каменя наступити на нього гіпсом, а потім ще й так впасти, щоб вдаритися об нього головою?
🔴Як підсумок, можу сказати, що авторка має багату фантазію, вміло закрутила сюжет, детально опрацювала історичну частину (я гуглила, бо ж цікаво!), але деякі деталі і епізоди просто не піддаються логіці.
Спочатку мене зацікавили тим, що у книзі є детективна складова. Відкривши анотацію на сайті - я злякалась, бо накидали всього та багато: Олешківські піски, заповідник "Асканія-Нова", китайці, викладачі, охорона... 😵💫
Я вирішила все-таки дати книзі шанс і почала її читати. Початок був чудовим - я не могла відірвати очей, особливо від сцен, де згадується вовк на ім'я Дужий і ранений інспектор охорони Данило. Перші сторінки явно задали активний темп історії.
Книга має три (навіть чотири) сюжетних лінії, які обов'язково перетнуться:
- ранений інспектор охорони Данило, який хоче відновити справедливість;
- відпочивальник санаторію на ім'я Олег, який випадково опинився не в той час у не тому місці;
- подорож вовка на ім'я Дужий, який переслідує одну людину;
- вбивча та непідвласна Софія, яка прибула до України, щоб виконати завдання.
Проте, чим далі ти читаєш, тим більше плутанини і зайвих фактів з'являється:
"Чорні археологи, сепаратисти, неонацисти... Олег заплющив очі. Забагато людей. Забагато організацій та угруповань. Аж голова йшла обертом"
З'явилося відчуття, неначе не вистачає додаткових 50 сторінок, які б більше відповіли на запитання та розкрили історію, наче авторку підганяли закінчити книгу (хоча це не так).
Книга чудово задає темп, описує знайомі всім місця та міста, проте кінцівочка мене трохи розчарувала. Саме тому я оцінюю книгу на тверду четвірку, ані більше, ані менше.
Цікаво, що авторка приготує нам у майбутньому 😉
