Одна пані показала мені новеньку книжку, що тільки-но приїхала до книгарні. Зі словами "українська авторка", "фентезі" та "тут картинки" - я вже прямувала до каси з новою книжкою 🙈

Прочитавши перші сторінок 60, я задалася питанням - а чи точно я читаю зараз фентезі? Бо поки мене зустріла звичайна дівчинка Марта, її батько Алекс і фіфа Інге. Я відкрила анотацію, передивилася обкладинку зі всіх сторін - та ні, точно має бути фентезі! 🫅

І дійсно, до перших чарівних випадків треба ще дійти, тому це мене й трошки спантеличило під час першого прочитання. Проте далі мене зустріла загадкова зимова історія, зі своїми паралелями, чудовими персонажами та символізмом, які вони в собі несуть (а їхнє значення ми змогли обговорити напряму з пані Мією на презентації пізніше!).

"Інколи люди мовчать, бо говорити надто боляче"

Книга розповідає про дівчинку-підлітку Марту, яка нещодавно втратила дуже важливу для неї людину - свою маму. Саме на цьому й будується сюжет книги - героїня неначе дорослішає й навчається приймати та переживати таку тяжку травму. Більш того, ми бачимо паралель двох персонажів - ту, хто зміг опанувати своє горе та того, кого це горе загубило.

"О так. Поплач, поплач, дитино моя. Стільки страху, стільки горя, що тільки слізьми прокласти шлях можна. Хай течуть, моя мила. Не соромся. Сльози - то добре. А от без них - погано, серце геть кам'яніє"

Історію пронизує дух Різдва, тому я особливо раджу читати її з першими похолоданнями, а ще краще - в новорічні свята, щоб із головою зануритися в святкову атмосферу. Книга оформлена неймовірними картинками, які розглядати одне задоволення.

Ну й булочка Тобіас, як без нього 🥰

Я познайомилась із книгою на її презентації в Києві - піти звідти з пустими руками я вже не могла.

Спочатку історія починається доволі стандартно: звичайна дівчина випадково рятує принца, за що отримує можливість попросити будь-що у його королівських батьків. Цей сценарій ми бачили не один раз, проте...

Те, що буде далі, явно не очікуєте. Війна, смерті, розруха, страждання та ненависть. Хоча книга була написана задовго до повномасштабної війни, зараз вона відгукується дуже актуально.

Тут ми маємо насправді живу головну героїню на ім'я Медина - донька з родини алхіміків. Вона не боїться вчитися новому та вдосконалювати свої навички. Більш того, вона не намагається грати лише сильного персонажа - ми бачимо, коли їй важко і вона плаче, коли вона готова жертвувати собою заради тих, кого любить. Медина - звичайна людина, яка стикається з перешкодами на своєму шляху, як і усі ми. Це дуже надихає.

Перевидання книги неймовірне - від обкладинки до маленьких малюночків на початку нової глави. Я залишилася задоволеною від прочитання.

Спочатку мене зацікавили тим, що у книзі є детективна складова. Відкривши анотацію на сайті - я злякалась, бо накидали всього та багато: Олешківські піски, заповідник "Асканія-Нова", китайці, викладачі, охорона... 😵‍💫

Я вирішила все-таки дати книзі шанс і почала її читати. Початок був чудовим - я не могла відірвати очей, особливо від сцен, де згадується вовк на ім'я Дужий і ранений інспектор охорони Данило. Перші сторінки явно задали активний темп історії.

Книга має три (навіть чотири) сюжетних лінії, які обов'язково перетнуться:
- ранений інспектор охорони Данило, який хоче відновити справедливість;
- відпочивальник санаторію на ім'я Олег, який випадково опинився не в той час у не тому місці;
- подорож вовка на ім'я Дужий, який переслідує одну людину;
- вбивча та непідвласна Софія, яка прибула до України, щоб виконати завдання.

Проте, чим далі ти читаєш, тим більше плутанини і зайвих фактів з'являється:

"Чорні археологи, сепаратисти, неонацисти... Олег заплющив очі. Забагато людей. Забагато організацій та угруповань. Аж голова йшла обертом"

З'явилося відчуття, неначе не вистачає додаткових 50 сторінок, які б більше відповіли на запитання та розкрили історію, наче авторку підганяли закінчити книгу (хоча це не так).

Книга чудово задає темп, описує знайомі всім місця та міста, проте кінцівочка мене трохи розчарувала. Саме тому я оцінюю книгу на тверду четвірку, ані більше, ані менше.

Цікаво, що авторка приготує нам у майбутньому 😉

Це неймовірна книга як для любителів символізму, так і тих, хто обожнює птахів — таким, як я :)

Кожна сторінка сповнена неймовірними малюнками птахів, які можна роздивлятися годинами. Більш того, ми можемо прочитати про значення цих птахів у різних культурах, гербах, міфах і легендах.

Єдиний мінус — на кожну пташечку досить мало тексту, тому я б назвала це не стільки книгою, скільки артбуком. Проте це ніяк не впливає на її цікавість.

Сміливо беріть цю книжечку на подарунок або якщо хочете самі поринути у пташиний усесвіт!

Переходимо до осіннього томика, тому влаштовуйтесь зручніше, беріть собі чогось гаряченького та нумо знайомитися з новою історією з Чарівнокорів!🍁

Я познайомилась з цією історією випадково, гуляючи по книжковому фестивалю та натрапивши на гарну обкладинку — таку милу та атмосферну! Так, я почала читати "Мемуари лісу" з другого тому. Відкривши книгу, я не очікувала чогось більшого, ніж дитячі казочки про тваринок у лісі. Проте як я помилялась...

Історія продовжується, починається осінь. Арчибальд Лис готується почати писати свої мемуари про подорож із Фердинандом Кротом, аж як приходить не дуже добра звістка - виявляється, покоління Лисів ніколи не були власниками книгарні по праву. Щоб отримати свій спадок, до Чарівнокорів приїхав Селестен Вовк, маючи при собі документи, що підтверджують якого як законного спадкоємця.

Звісно, ця новина вибиває бідного Арчибальда з колії, адже він, його батько і дід кожну пилиночку здували з цих поличок, власними лапами сортували книги, вели бізнес і віддавали свій час цій чудовій справі.

Щоб віднайти істину, Арчибальд вирушає у нову пригоду - книгар мусить відшукати щоденники його любого дідуся Корнеліуса, який заховав їх у різних тварин. Саме завдяки ним Лис зможе дізнатися, що ж насправді коїться з книгарнею та відносинами між родом Лисів і Вовків.

Історія другого тому "Мемуари лісу" - це історія про образу поколінь, історія про важливість казати правду своїм рідним, якою б гіркою вона не була, історія про нероздільне кохання, історія про старих друзів, які готові допомогти. Для дітей ця книга буде як пригода з різними випробуваннями, через які мають пройти головні герої, в той час як для дорослих вона стане роздумами, наскільки іноді важливо промовляти такі потрібні для когось слова.

Я однозначно рекомендую серію книжок "Мемуари лісу" й сама залюбки чекаю на вихід третього тому. Неважливо, яка частина ваша улюблена - кожен знайде те, що відгукнеться саме йому в рядках цих історій 🌿