Останній спадок

Динамічний пригодницький роман на основі слов'янської міфології не залишить читача байдужим. Моторошні вбивства, раптове викрадення, таємні організації і загадковий куб - уважно стежте за сюжетом.

2015. Викладач слов'янської міфології з незвичним ім'ям Далібор Кравець переїжджає до Львова з маленьким сином. Нове місто, нова робота. І нові пригоди. Одного дощового вечора додому до Кравця приходить студент з таємничим кубом - спадком від дідуся, який просив віддати його Далібору. Та він вперше чує це прізвище. На перший погляд, просто загадка. Аж поки не починається жахіття.

Автора часто порівнюють з Деном Брауном, але Далібор Кравець трохи не дотягує до Ленґдона. Таємні організації проти релігійних сект - класична історія, але родзинка у тому, що це слов'янська міфологія і українська історія. Трохи брутальності, трохи секретів, продажна поліція, сімейне насильство - от вам і насичений сюжет. Що релігійна організація, то правоохоронці з легкістю жертвують людьми, і від цього стає сумно.

Оформленням і зносками книжка мені нагадала романи Кідрука, і якщо ви любите цього автора, спробуйте і "Останній спадок". Я чомусь довго її відкладала, але у результаті не розчарувалася.

Цей автор точно має свій стиль і формат письма. Друга книга Андрія Новіка в моїх руках – і хоча це кардинально різні історії, впізнаваність, притаманна лише йому, відчувається на кожній сторінці.

Тут на вас чекає кілька сюжетних ліній, у яких непросто орієнтуватися в часі: частина подій відбувається в минулому, частина – ніби в теперішньому, але з відривом у кілька днів, які потрібно чітко відстежувати. Паралельно все це відбувається в різних містах і навіть на різних континентах. Для мене це – і перевага, і недолік водночас.

Мені було цікаво, хоча й не без «але»: місцями – моторошно й неприємно, місцями – передбачувано й надто очевидно.

З явних переваг особисто виділяю:
1. Сюжет із геополітичними елементами, поданий крізь призму релігійних угруповань та державних структур. Не без політичної заангажованості, певна річ. Дуже багатообіцяюче.
2. Другорядні сцени жорстокості, домашнього насильства та співзалежності у стосунках – подано без романтизації, місцями досить натуралістично. Взагалі, «not bad» історія.
3. Бурхливе життя однієї кафедри, з цілковитою демонстрацією її «брудної білизни» – моя окрема любов у цій книзі.
4. Сімейні цінності головного героя – справжні, беззаперечні, зрозумілі, не викликають зайвих питань.
5. Міфи та легенди як наскрізна нитка сюжету – додають особливого шарму та приємності цьому твору.

Ця книга точно не шаблонна. Вона заслуговує на увагу, але пропоную читати її без завищених очікувань та особливих сподівань.

Початок здається трохи незрозумілим, адже ми ознайомлюємося з життям, на перший погляд, зовсім непоєднуваних, людей, але це тільки підґрунтя для розвитку подій і розуміння внутрішнього світу персонажів і всього, що буде відбуватись далі. Дуже цікаво і детально описано слов’янську міфологію під час лекцій Далібора. І загалом круто, що сюжет так тісно пов’язаний з релігією та традиціями.В книзі широка географія:Україна, Італія, Іспанія, США, Словаччина, Австрія. Опис Італії неймовірно атмосферний. Попри широку географію всі дороги ведуть до Львова. Не дивлячись на доволі складну тему і сюжет книга читається легко і швидко, бо вона неймовірно цікава!Не очікувала такої кінцівки в плані сюжетної лінії Далібора, але це приємне неочікування.