Каратель. Війна в Багалії. Книга 2

Підступно зраджений і кинутий на поталу Гідрі й барону Земо, Френк Касл опинився в Баґалії - найпекельнішій країні світу, повній суперлиходіїв. Його підставили, розтоптавши усі залишки його й без того далеко не бездоганної репутації, полонили, катували й запроторили у в’язницю, але зламати не змогли. Згадуються слова з "Гри престолів": те, що мертве, померти не може.

Деяка увага в мальописі приділяється барону Земо. Він надзвичайно заклопотаний справами Баґалії, що йдуть, м'яко кажучи, не дуже добре, не в останню чергу завдяки старанням Карателя й через це тому все більше непереливки. Згадується й про Пазла, давнього "приятеля" Касла, й декількох інших персонажів з його минулого. Та все ж в даному мальописі, на відміну від попереднього, саме Каратель в центрі уваги й практично увесь сюжет обертається навколо нього.

Чого можна чекати такому, як Френк Касл, у баґалійській в'язниці? Явно нічого хорошого… Але поранений звір стає ще небезпечнішим, адже втрачати вже нічого і вибір невеликий. Лише помста веде його вперед. Лиш одна сприятлива мить - і вороги пошкодують, що залишили його в живих. Він полював на Земо, а тому притягнути Карателя в Баґалію було явно не найрозумнішою ідеєю.

Тут вже не лише екшн-сцени в центрі уваги, акцент зміщується на спогади, мотиви й мету Карателя, на причини й наслідки його вчинків. Але й бійок, стрілянини, вибухів та руйнувань тут аж ніяк не менше. А ще лайки і чорного гумору. Розповідь місцями пригальмовує, але потім знову набирає швидкості першого тому.

Кілька слів щодо малюнку в обох томах. Він не супер привабливий, хоча й жахливим його не назвеш. Зображення не надто детальні, фон здебільшого розмитий. Є кілька цікавих розворотів й сторінок з оригінальним компонування кадрів. Бабли з шрифтами різного кольору й форми, в залежності від контексту. Саме видання хорошої якості: переклад, верстка, редактура, друк - тут без зауважень.