Метью Розенберґ

Підступно зраджений і кинутий на поталу Гідрі й барону Земо, Френк Касл опинився в Баґалії - найпекельнішій країні світу, повній суперлиходіїв. Його підставили, розтоптавши усі залишки його й без того далеко не бездоганної репутації, полонили, катували й запроторили у в’язницю, але зламати не змогли. Згадуються слова з "Гри престолів": те, що мертве, померти не може.

Деяка увага в мальописі приділяється барону Земо. Він надзвичайно заклопотаний справами Баґалії, що йдуть, м'яко кажучи, не дуже добре, не в останню чергу завдяки старанням Карателя й через це тому все більше непереливки. Згадується й про Пазла, давнього "приятеля" Касла, й декількох інших персонажів з його минулого. Та все ж в даному мальописі, на відміну від попереднього, саме Каратель в центрі уваги й практично увесь сюжет обертається навколо нього.

Чого можна чекати такому, як Френк Касл, у баґалійській в'язниці? Явно нічого хорошого… Але поранений звір стає ще небезпечнішим, адже втрачати вже нічого і вибір невеликий. Лише помста веде його вперед. Лиш одна сприятлива мить - і вороги пошкодують, що залишили його в живих. Він полював на Земо, а тому притягнути Карателя в Баґалію було явно не найрозумнішою ідеєю.

Тут вже не лише екшн-сцени в центрі уваги, акцент зміщується на спогади, мотиви й мету Карателя, на причини й наслідки його вчинків. Але й бійок, стрілянини, вибухів та руйнувань тут аж ніяк не менше. А ще лайки і чорного гумору. Розповідь місцями пригальмовує, але потім знову набирає швидкості першого тому.

Кілька слів щодо малюнку в обох томах. Він не супер привабливий, хоча й жахливим його не назвеш. Зображення не надто детальні, фон здебільшого розмитий. Є кілька цікавих розворотів й сторінок з оригінальним компонування кадрів. Бабли з шрифтами різного кольору й форми, в залежності від контексту. Саме видання хорошої якості: переклад, верстка, редактура, друк - тут без зауважень.

З даним мальописом та ж проблема, що й з усім всесвітом Marvel - це окремий фрагмент історії одного героя (чи антигероя, залежно з якого боку подивитись), вирваний з загального контексту його біографії й історій решти згаданих тут персонажів, яких тут чимало. Анотація дає дуже коротенький вступ про те, хто такий Френк Касл і що змусило ветерана морської піхоти, законослухняного громадянина і добропорядного сім'янина взяти правосуддя у свої руки й перетворитись на Карателя, уособлення холоднокровної помсти. Згадується також, що події, описані в цьому мальописі, є намаганням Касла спокутувати участь у Гідрі (спричинену обманом і маніпуляціями, але все це відбулося в інших коміксах).

Спокута Карателя коштуватиме життя надзвичайній кількості людей: і поганих, і хороших, що просто опинились не в тому місці не в той час. Ріки крові, гори зламаних кісток і відірваних кінцівок, бійки, погоні, вибухи, стрілянина… Методи Касла безмежно жорстокі, але напрочуд ефективні. Попри все, у нього є своєрідний кодекс честі, хоч і не завжди це грає йому на руку. Безсумнівно, Каратель - суперечливий персонаж, що бореться за правильні речі неправильними з точки зору закону й моралі методами. Але що ж залишається робити, якщо інші способи неефективні?...

Більшість подій у коміксі показані з погляду інших персонажів, Каратель там - несподіваний елемент, що раптово вривається в кадр і спричиняє хаос та руйнацію. Це не до вподоби не лише Гідрі та іншим злочинцям, а й слугам закону та супергероям. І ось коли полювання на барона Земо, очільника Баґалії та ватажка Гідри, вже майже добігає кінця, несподіваний поворот сюжету усе змінює…

Цей мальопис наче динамічний брутальний бойовик, з головним акцентом на екшн-сцени і жорстокість. Багато персонажів, багато локацій і подій. Касл, хоч і просто людина (з офігенними навиками й досвідом, та все ж), але справляє враження взагалі невразливого термінатора. Дещо здивувала позиція супергероїв Нью-Йорка, а Ніка Ф'юрі взагалі хотілося спитати "WTF???" 🤬.

Барон Земо, в коаліції з Мандарином, хоче ще більше влади для Гідри.

Під час конференції в ООН Мандарин має виголосити промову для того щоб вся делегація проголосувала за надання Баґалії статусу держави і нації,що розв'яже руки діяльності Гідри.

Та не все сталося як гадалося,і під час промови в Мандарина вистрілюють кулею яку не змогло зупинити його захисне поле, і він помирає. Та камери встигають зняти обличчя снайпера. Це Френк Касл,він же відомий терорист Каратель який раніше співпрацював з гідрою.

З цього моменту на Карателя починають полювати всі:Земо,поліція,местники і один з давніх "друзів"...

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Мальовка просто 🔥🔥🔥

Каратель подобається своєю нетиповістю для героїв Марвел,ну відповідно тому що він антогоніст.

Мені,як фанату,була цікава ця сторона завжди "хеппі" Марвела.(Фільм "Местники:Фінал" не рахується😢)

Багатенько вбивств,крові що дуже гармонійно виглядало і в малюнках передавалося бездоганно.

Все в кращих традиціях супергеройки:кольори,кількість супів, динаміка.Тож я в захваті і одразу зараз приступаю до другого тому🔥

Історія про Джокера, в якій дуже мало Джокера, проте купа крові і таємниць.
На першому плані - Джеймс Гордон, через деякий час після подій «Убивчого жарту».
До Жарту, до речі, буде кілька прямих відсилок, бо між цими історіями дуже тісний звʼязок.

Джокер зник, і Гордона, який пішов у відставку, наймають, щоб його відшукати. Відшукати і вбити - звідси перша моральна дилема. Але протягом історії, їх буде ще кілька - бо все не так однозначно.
Сюжет одночасно тягучий і динамічний.

Тягучий здебільшого через рефлексії Гордона, з яких складається вся перша частина книги.
Він постійно пірнає в минуле, щоразу все глибше і глибше - бо там споживається знайти рішення та відповіді на питання, що постають перед ним тепер.
А тоді нарешті зʼявляється в Джокер власною персоною, і починається динаміка, екшн, бійня. Ну, звісно ж, розбавлені іграми розуму, бо з Джокером без цього ніяк.

Відкритий фінал, бо ж це тільки перший том. З заявкою на те, що найцікавіше попереду - бо ближче до кінця постало найцікавіше запитання.
Класна графіка, класна кольорова гама, більш-менш традиційна сітка. Сподобався хід зі зміною графічного стилю для відображення подій минулого.
Але історія мені поки подобається більше за візуал, не найсильніша робота художників на мій смак. (Не саме цих художників, а серед того, що я читала про Джокера)

Вже чекаю на продовження, бо не можна отак просто обірвати розповідь на півслові😅 Цикл виглядає багатообіцяюче.