⚔️ Ґлен Кук "Чорна Рота" 
📚 Видавництво: Nebo BookLab Publishing

Це перша книга трилогії "Книги Півночі" з циклу "Хроніки Чорної Роти". Жанрово це темне епічне фентезі про елітний загін військових найманців в охопленій війною імперії. Розповідь ведеться від імені Воркотуна – лікаря та літописця Чорної Роти.

Світ, про який йде мова, в минулому був під правлінням надзвичайно могутніх лихих чародіїв – Пані та її коханця, Покорителя, котрий перетворив десятьох величних чародіїв на своїх прислужників – так званих Зневолених. "Їхнє правління охопило цілу імперію зла, з якою навіть пекло не могло зрівнятися." Генералці Білій Троянді вдалось здолати лиходіїв, але не знищити. 

Через кілька сотень років стародавнє зло півночі повернулося, прагнучи відновити втрачену імперію. Повстанці під проводом Кола – 18-ти чаклунів, котрі вважають, що разом можуть протистояти Пані та Зневоленим, – чинять опір. Спустошення й смерть знову охопили північний континент.

Словом, світ роману – далеко не найпривітніше місце. Але й Чорна Рота – зовсім не хороші хлопці. По суті, це елітна військова група поганців з сірою мораллю, що підтримують видимість честі. Навіть Воркутун визнає: "... я не зважуюсь висвітлювати всю правду про наш гурт мерзотників. Відомо, що вони жорстокі, агресивні та нетямущі. Вони – цілковиті дикуни, які втілюють свої найогидніші фантазії, а їхню поведінку вгамовує лише присутність кількох достойних чоловіків."

Ті, хто потрапляє в Роту, зрікаються минулого й живуть сьогоденням: "Для більшості з нас Чорна Рота - це сховок, притулок від минулого, місце, де можна перетворитися на нову людину." 

Новим контрактом Чорна Рота виявляється втягнутою у війну Пані й Зневолених проти Повстанців: "Чудовий жарт – винайняти Чорну Роту для служіння злу". Але, правду кажучи, вони цим не надто переймаються. 

Повстанці "воюють за все, що мали б шанувати люди: свободу, незалежність, правду, справедливість… Всі суб'єктивні ілюзії, всі вічні провокаційні слова." Позиція ж Чорної Роти надзвичайно проста: "Ми відрікаємося від ярликів. Ми боремося за гроші та невизначену гордість. Політика, етика, мораль – застарілі."

Більше того, зацікавленість Воркутуна Пані наближається до одержимості. Часто він зайнятий не Анналами Чорної Роти, а фантазіями про неї та написанням романтичних історій 🙄.

Втім, якими б поганцями не були найманці, вони все ж віданні традиціям і братерству, дбають про свою професійну репутацію та навіть рятують і беруть під свою опіку дівчинку-сироту.
 
Це похмурий і жорстокий роман. Описуються і рутинні будні Роти, і їхній бойовий досвід: картярські ігри, дурощі та жартівливі магічні поєдинки їхніх чаклунів, дозор, очікування, поїздки за припасами, виснажливі переходи, бої, перемоги і поразки, аморальні вчинки та злочини. На сторінках багато магії, підступів і хитрощів, руйнувань, кривавих побоїщ і моторошних ритуалів, знамень і пророцтв. А ще політичні ігри Десятьох, котрі з'ясовують стосунки поміж собою та втягують у це і Чорну Роту. 

Гнітючість, пітьма, приреченість, брутальність, жорстокість, страхи, невідомість – саме вони головним чином диктують настрій роману. Ще більше гостроти додають цинізм і сарказм. Саме те, що треба для темного фентезі. Та й немає чіткого розуміння де добро, де зло, а де ще більше зло. "Зло - річ відносна."

Але є й "але" – переклад міг би бути кращим 😔.

А от оформлення всередині дуже гарне й атмосферне. Наявна карта світу. Чорно-білі ілюстрації інтегровані в текст, а не на окремих вклейках. Крім того, на сторінках часто присутній декор у вигляді обпалених країв сторінки, потьоків крові чи завитків диму. Виглядає зловісно й похмуро 🖤.

Сподіваюсь, продовження чекати не довго і буде воно з бездоганним перекладом, бо історія цікава й нетривіальна, та й темного фентезі українською не так вже й багато.

Це науково-фантастичний роман, що приділяє чимало уваги соціальній тематиці. Місце дії – світ, що півстоліття тому ледь пережив смертоносну Пошесть. Та пандемія викосила значну частину людства, практично спустошивши материк, і спровокувала ледь не повний крах цивілізації. Те, що залишилося, потрапило у руки пари великих корпорацій.

Амбітний проєкт по генній модифікації людини для колонізації Марса пішов не по плану: мутанти-"зомбі" вийшли з-під контролю та спровокували витік і розповсюдження небезпечного вірусу. І через 50 років ними змалечку лякають дітей, їх ненавидять і бояться за подальше поширення хвороби. Принаймні, такою є офіційна версія.

Тим часом так звані "зомбі" – дивні і навіть лячні на вигляд, зате витриваліші, сильніші, менш вибагливі щодо середовища існування – розвивалися й розмножувалися в віддалених ізольованих колоніях, уникаючи практично будь-яких контактів з людьми та плекаючи ненависть до них за брехню та зраду. Всередині їхньої згуртованої спільноти співіснують кардинально різні погляди на можливість співіснування двох видів людства на одній планеті.

Головними осередками життя тих людей, що пережили Пошесть, стали хмарочоси великих міст, поділені на яруси. Верхнє місто – охайне житло, сонячне світло, чисте повітря, здорова їжа – належить обраним, керівництву і ключовим членам корпорацій. Середнє місто справляє гнітюче враження. Воно не розкошує і навіть животіє на межі голоду. "Горішні" залежать від корпорацій від народження до смерті. "Середні" так само, але ще й привілеїв не мають. А от Нижнє місто – світ покидьків суспільства. Поза містами менш цивілізовані мінісуспільства з власними порядками сформувалися переважно на територіях промислових комплексів.

Головний герой роману – біоінформатик Умо Іллатан – приходить до тями у Нижньому місті, без особистісного чіпа, без спогадів і з чистим телефоном. Виявляється, він убив одного з керівників корпорації, на котру працював. Поняття не маючи як і чому, йому залишається лиш йти за наданими підказками, поступово повертаючи свої спогади та перебираючи контроль за власним життям на себе.

Умо використали всліпу, через що він був сповнений гніву, впертості і бажання знову бути собою. Але минає час, і це вже не той розгублений чоловік, "сам-самісінький у невідомому світі, який усе ще відчайдушно шукає своїх" – безпомічний "світляк" непогано адаптувався в Нижньому світі. Більше того, йому вдалося те, що здавалось в принципі неможливим – знайти спільну мову з марсіві. Чужий серед своїх, одинак по суті, він набрався рішучості стати хоча б трохи своїм серед чужих й взявся втілювати їхню відчайдушну мрію.

Книга має цікавий, динамічний сюжет. Герої неординарні й багатогранні, їхні принципи та мотиви цілком зрозумілі, хоч і змінюються впродовж роману. 

Спектр розглянутих тем надзвичайно широкий. Геноцид. Пошесть. Влада корпорацій (рабство по суті), їхня внутрішня політика й війна одна з одною. Баланс особистих мотивів і корпоративних інтересів. Питання інакшості й толерантності, моральності й етичності. Пошуки власної ідентичності і мети в житті, питання самоідентифікації, мотивації і цілеспрямованості. Нічого з цього не розглядається саме по собі, а органічно вплетено в сюжет.

Щодо самої книги, то якість хороша. Редактура не бездоганна, але нічого справді критичного для сприйняття не помітила. А от що кидається в очі, так це специфічні говірки притаманні окремим спільнотам (наприклад: «ресіп», «піем», «манаг», «флаєр») – це додає атмосферності розповіді й підкреслює розмаїття, розвиток і деградацію постапокаліптичного світу.

Це цілком самостійний і самодостатній мальопис про Карателя без абсолютно жодної прив'язки до всесвіту Марвел. Він містить 12 випусків об'єднаних у дві сюжетні арки: "На початку" та "Ірландська кухня".

Перша арка з шести випусків розповідає про історію Френка Касла та його шлях перетворення у Карателя. Він веде свою війну і "вправляє світу мізки", методично винищуючи усю погань на вулицях Нью-Йорка вже понад 30 років. А поки Френк зайнятий скороченням поголів'я італійської мафії, хтось за ним невпинно стежить і явно має на нього власні плани. Хтось, хто чудово знає, на що він здатний, і добре знайомий з його методами. Але цей хтось, тим не менше, все одно припускається смертельної помилки, переоцінивши власні можливості…

Наступні шість випусків зосереджуються на війні чотирьох ірландських угруповань на території Пекельної кухні. Цей район перейменували, перебудували, заперечили й забули його минуле. Але ніщо не зникає безслідно. "Не дивуйтесь, коли минуле підкрадеться і вкусить вас за зад, як воно вміє". Ці слова, як не дивно, чудово підходять до усіх аспектів цієї арки і стосуються не лише Пекельної кухні самої по собі, а й протистояння І.Р.А. і МІ 6, спадку стариганя-гангстера з "Ірландської кухні" та ще одного старого, якому не дали спокійно насолоджуватися пенсією. Взаємозв'язок минуле-теперішнє й причина-наслідок тут буквально у всьому.

В плані сюжету це справді топовий комікс про Карателя. Цікавий, глибокий, багатогранний і разом з тим жорстокий, брутальний, кривавий і безцеремонний, з перестрілками, вибухами, допитами й катуваннями, рясно приправлений чорним гумором, цинізмом, лайкою і божевіллям. Малюнок цілком відповідний, він похмурий, динамічний, виразний, емоційний, помірно деталізований. У видання якісний друк, насичені кольори. І збільшений формат тут дуже доречний.

Але, на жаль, є одне "але" і стосується воно редактури. Це, звісно, не критично, але загальне враження все ж дещо псує. Сподіваюсь, це буде враховано при виданні наступних томів, адже робота Ґарта Енніса справді чудова.

Підступно зраджений і кинутий на поталу Гідрі й барону Земо, Френк Касл опинився в Баґалії - найпекельнішій країні світу, повній суперлиходіїв. Його підставили, розтоптавши усі залишки його й без того далеко не бездоганної репутації, полонили, катували й запроторили у в’язницю, але зламати не змогли. Згадуються слова з "Гри престолів": те, що мертве, померти не може.

Деяка увага в мальописі приділяється барону Земо. Він надзвичайно заклопотаний справами Баґалії, що йдуть, м'яко кажучи, не дуже добре, не в останню чергу завдяки старанням Карателя й через це тому все більше непереливки. Згадується й про Пазла, давнього "приятеля" Касла, й декількох інших персонажів з його минулого. Та все ж в даному мальописі, на відміну від попереднього, саме Каратель в центрі уваги й практично увесь сюжет обертається навколо нього.

Чого можна чекати такому, як Френк Касл, у баґалійській в'язниці? Явно нічого хорошого… Але поранений звір стає ще небезпечнішим, адже втрачати вже нічого і вибір невеликий. Лише помста веде його вперед. Лиш одна сприятлива мить - і вороги пошкодують, що залишили його в живих. Він полював на Земо, а тому притягнути Карателя в Баґалію було явно не найрозумнішою ідеєю.

Тут вже не лише екшн-сцени в центрі уваги, акцент зміщується на спогади, мотиви й мету Карателя, на причини й наслідки його вчинків. Але й бійок, стрілянини, вибухів та руйнувань тут аж ніяк не менше. А ще лайки і чорного гумору. Розповідь місцями пригальмовує, але потім знову набирає швидкості першого тому.

Кілька слів щодо малюнку в обох томах. Він не супер привабливий, хоча й жахливим його не назвеш. Зображення не надто детальні, фон здебільшого розмитий. Є кілька цікавих розворотів й сторінок з оригінальним компонування кадрів. Бабли з шрифтами різного кольору й форми, в залежності від контексту. Саме видання хорошої якості: переклад, верстка, редактура, друк - тут без зауважень.

З даним мальописом та ж проблема, що й з усім всесвітом Marvel - це окремий фрагмент історії одного героя (чи антигероя, залежно з якого боку подивитись), вирваний з загального контексту його біографії й історій решти згаданих тут персонажів, яких тут чимало. Анотація дає дуже коротенький вступ про те, хто такий Френк Касл і що змусило ветерана морської піхоти, законослухняного громадянина і добропорядного сім'янина взяти правосуддя у свої руки й перетворитись на Карателя, уособлення холоднокровної помсти. Згадується також, що події, описані в цьому мальописі, є намаганням Касла спокутувати участь у Гідрі (спричинену обманом і маніпуляціями, але все це відбулося в інших коміксах).

Спокута Карателя коштуватиме життя надзвичайній кількості людей: і поганих, і хороших, що просто опинились не в тому місці не в той час. Ріки крові, гори зламаних кісток і відірваних кінцівок, бійки, погоні, вибухи, стрілянина… Методи Касла безмежно жорстокі, але напрочуд ефективні. Попри все, у нього є своєрідний кодекс честі, хоч і не завжди це грає йому на руку. Безсумнівно, Каратель - суперечливий персонаж, що бореться за правильні речі неправильними з точки зору закону й моралі методами. Але що ж залишається робити, якщо інші способи неефективні?...

Більшість подій у коміксі показані з погляду інших персонажів, Каратель там - несподіваний елемент, що раптово вривається в кадр і спричиняє хаос та руйнацію. Це не до вподоби не лише Гідрі та іншим злочинцям, а й слугам закону та супергероям. І ось коли полювання на барона Земо, очільника Баґалії та ватажка Гідри, вже майже добігає кінця, несподіваний поворот сюжету усе змінює…

Цей мальопис наче динамічний брутальний бойовик, з головним акцентом на екшн-сцени і жорстокість. Багато персонажів, багато локацій і подій. Касл, хоч і просто людина (з офігенними навиками й досвідом, та все ж), але справляє враження взагалі невразливого термінатора. Дещо здивувала позиція супергероїв Нью-Йорка, а Ніка Ф'юрі взагалі хотілося спитати "WTF???" 🤬.