Юлія Нагорнюк

Початок був дуже веселий, навіть подумалось, що можна було б зняти непоганий мокьюментарі ситком на кшталт "Чим ми зайняті у тінях"😁 Середина для мене трохи посіла сюжетно, я навіть застопорилася у читанні, але друга половина книги так мене поглинула, що я вже не могла відірватись! І справа не стільки у магічному антуражі, скільки у дуже важливій темі, яка й досі вважається табуюваною — дослідження жінкою власної сексуальності, особливо коли вона хоч якось відрізняється від "стандартної". Пані Юлія настільки добре прописала все, що відбувається з Мариною, що вона відчуває — аплодую стоячи👏🏻 За репрезентацію асексуальності — аплодисменти ще раз👏🏻 У мене була асексуальна партнерка, у мене близька людина є асексуалом, тому я знаю, наскільки важливо говорити про це, щоб "стандартні" люди не крутили пальцем біля скроні та не казали "та то ти просто не зустрів/ла того самого". У авторському післяслові дуже гарно про це написано💓
Я настільки прониклась темою асексуальності, Що відьомський сетинг якось для мене відійшов на другий план🙈 Або його і було не дуже багато🤔 Лише від однієї сцени мені дух перехопило і сироти по шкірі пробігли — те, що відбувалося паралельно з весіллям😉
Мені було мало пари Орися+Світич, хочу про них окрему історію😭 А ще про лилика, це рідкість, що мені сподобався вампір👀😁
Фінал мені ненавмисно проспойлерили букфрендині, тому я не здивувалася, хіба що трохи, бо замолоді вони для цього лайна😄

Написано легко і з гумором, читається швидко і в цілому розважає. Але біля легкого стилю також є кілька жорстких моментів, які додають історії серйозності.
Сподобалось значно більше за Діву, матір і тд)

Чудово допомогла перевантажитись з читацького відходняка від епічної великої книги, яку читала перед цим.

Чудова історія з нотками міського фентезі. В книзі є не тільки багато гумору, а й підіймаються питання над якими варто задуматися.
Окремо дякую за назви розділів)

Ох і не очікувала я такого вайбу від цієї книги😅"Відьма..." це не таке ж комфортне, миле та тепле фентезі, як "Діва..." Тут все серйозніше, похмуріше та сумніше, хоча й жартиків та смішних фразочок не бракує.

Але про все по порядку. Отже, події відбуваються в селі (більшість часу) у 2018 році. Головному герою Саші 18 років, і йому вистачає своїх підлітково-дорослих проблем. У сім'ї, на навчанні в особистісному розвитку. А тут ще й з'являється якась божевільна бабка, яка каже, що вона відьма, а Саша тепер її учень і також має стати відьмою (та-та, саме відьмою, відьмак то друге, не сюда😅). Попри міні істерику, шантаж бабки спрацьовує і Саша починає свій шлях учня у відьомстві🪄

Вайб цієї книги безумовно відрізняється від першої, і оскільки я цього не очікувала, то була, м'яко кажучи в шоці від деяких сюжетних поворотів. Протягом читання я прив'язалася до головного героя, переживала разом з ним, тривожилася, сумувала. Авторка торкається багатьох тем, що стосуються дружби, сім'ї, навчання, майбутнього. Як і в "Діві" вона охоплює широкий спектр життєвих проблем і присипає все ще дрібкою магії. А чи допоможе вона їх вирішити, чи ні, це вже треба читати, щоб дізнатися 😌
Мені заходить стиль авторки на всі 100%. Я обожнюю фентезі, люблю читати про українські реалії. До речі, на презентації хтось сказав, що життя в селі було нереалістично зображене (чи щось таке, точно не пам'ятаю). Так от, категорично не погоджуюся. Як людина, що виросла в селищі, запевняю вас, що це все правда😁 Жіночка, що грає роль ТСН, бєшені свині, рубання та складання дров, святкування дня народження, закрутки... Якщо ви не жили в селі, почитайте, щоб відчути цей вайб😅

І, як влучно зауважила пані Юлія на презентації, тут оповідь більш лінійна, ніж в "Діві". В нас є чіткі зав'язка, розвиток дій, кульмінація, розв'язка. Бо у "Діві" оповідь вільніша. Впринципі, і те, і те окей, але ось такий от факт про ще одну відмінність між цими двома книгами.

До речі, щодо кінцівки. Знімаю пів бала. У "Діві" мені не сподобалася остання глава, а у "Відьмі" все трошки скомкано було. Буквально 20 сторінок до кінця, а в нас ще нічого не вирішено, і таке відчуття, що сторінок 50 ще десь загубилося. Особисто для мене все сталося надто швидко, і я хотіла б більше🥲

Цей рік у мене плідний на сучасне українське фентезі і я вже знайшла книгу якій можу віддати перше місце в категорії затишності.
Історія трьох відьом вразила мене з першої фрази. І це я кажу абсолютно серйозно, бо як можна не звернути увагу на "Хоч, я йому піпіску відкушу?"😅.
Далі виявилось що це дуже комфортна історія в якій дівчата-відьми живуть своє звичайне життя: здають екзамени, готуються до весілля, трохи ворожать і трохи втраплять в халепи. Але все це легко і без надмірного драматизму.
В цій історії всі важливі сенси на поверхні і тому вона ідеальна для відпочинку. Авторка прямо говорить про дружбу, кохання, підтримку, прийняття себе та своєї природи і все це приправлене жартами від яких дійсно смішно, а не ніяково. Але якщо для вас важливо розібратися в системі магії та в магічних створіннях, то тут також все на поверхні: вони є, і просто прийміть цей факт)
В будь-якій іншій книзі мене б засмутила відсутність детально написаної світобудови, але "Діва, матір і третя" для мене про інше. Вона про людей і за героями книги дійсно цікаво спостерігати (а на Орисю бажано ще й маячок поставити) 🤣.
Чудова книга. Читайте обов'язково якщо ваш дах (як і мій) тримається переважно на серіалах типу "Друзі", "Офіс", "Теорія великого вибуху" та ін.🤭. І окрема подяка за "Володаря перснів" ❤️.

Це супер клас!!! Ідеальне, чудове, захоплююче українське гумористичне фентезі!!! Тонкий гумор, захоплююча історія і цікава інтерпретація відьомства та ковена в сучасному світі! Пізнаємо українське та насолоджуємось творами наших авторів!

Довелося дати собі невеличкий тайм-аут перед відгуком, аби зрозуміти, чи виправдані мої очікування від цієї книги. І все ж – ні.
Насправді це навіть не повноцінна 7, а щось ближче до «вище середнього».

Вона дійсно легка, невимушена. Тут багато гумору (чорного в тому числі😈). Читається як підліткова література, хоча має більше сенсового навантаження, а також розкриває достатньо пікантні теми.

Це історія про дорослішання, і мова зовсім не про перехідний вік, а скоріше про життєву мудрість і надання багатьом речам нового змісту. На жаль, розкрита не так глибоко і змістовно, як би мені того хотілося.

Цікаві персонажі, але деякі сцени розкривають їх «на грані». Повноцінно можна надати характеристику кожному із героїв, і звісно, ж – не всі з них стають улюбленими. Так і сталось із головною героїнею, симпатією до якої мені не вдалося перейнятися.

Є також питання до післяслова авторки. Якщо це був основний задум, то в книзі ця тема не розкривається зовсім…

Після прочитання маю одне риторичне питання: «Чи то занадто високі вимоги у мене, чи то книга дійсно не така прекрасна, як про неї пишуть?»🫠

Загалом тільки починаю читати українських авторів, тому чисто через те що українське уже +. Але мені якийсь не до кінця розкритий сюжет, сенси і герої. Не вистачило і більше опису відьом і організації так і не зрозуміла що таке ТУР, лелеки і т.д. Хотілося б ширше і більше.

Імʼя головної героїні звісно прекрасне 😅😍

Я пояснювала покупку цієї книги тим, що не бачила ні одного поганого відгуку на неї. Так от, схема працює, і мій відгук точно не зламає цю систему😁

"Діва, матір і третя" — це для мене синонім до комфортного та атмосферного фентезі. Це історія, яку можна поглинути за один вечір, бо за читанням просто не помічаєш, як летить час. У цьому випадку відсутність напруженого, динамічного та карколомного сюжету — це не мінус, а плюс, і дуже личить цій історії💫

Отже, що ми маємо: український сетинг 2008го року, відьомство, репрезентацію дружби, кохання, пізнання себе, особистісного та професійного росту, асексуальності та багато чого іншого. Головна героїня Марина намагається розібратися зі своїми почуттями, самоідентифікацією, шляхом, який їй слід обрати у житті, допомогти друзям та наставити на шлях істинний тих, хто цього потребує😌

Зазвичай мені не дуже подобаються книги, в яких сюжет — це ніби вирваний з контексту шматок життя героїв. Я люблю чітку структуру. Коли приблизно зрозуміло, що можна очікувати від історії на наступній сторінці. Не сказала б, що тут це абсолютно не так, але "Діва, матір і третя" все ж більше відчувалася як вільніша та спокійніша в цьому плані.

З речей, які мені сподобалися найбільше — це гумор та мова персонажів. Я взяла цю книжку в трохи подавленому настрої, але в процесі читання зовсім забула про все, і просто кайфувала. Орися — це той тип персонажів, які мені дуже подобаються в книгах, але в житті я їх, певно, не витримала б 😅, а її баба? Мені треба окрему книжку про бабу Орисі! Ця жінка заслуговує більше сторінкового часу!

Не хочу багато розказувати про героїв. Моїх слів все одно не вистачить на те, щоб описати їхню унікальність та колоритність. Тут просто треба взяти і читати. Рідко коли зустрічаються книги, які я радила б майже усім. Але "Діва, матір і третя" — це одна з них. Мені було дуже комфортно читати, атмосфера 2008го зайшла на ура (в реальності мені тоді було 6, але я все одно проностальгувала за цим безтурботним часом😁)

А ще, я знаю, що історія мені дуже сподобалося, якщо роздумую про життя та вчинки героїв, як про живих людей. І тут це саме та ситуація. Важко навіть уявити, що авторка не списала все це з реальних людей. Настільки класно та майстерно вона володіє словом.

Не знаю чи звернула б увагу на цю книжку, але вона сама потрапила мені до рук, завдяки сестрі, і знаєте, це чудове гумористичне українське фентезі.

Марина та Орися — сусідки по кімнаті в гуртожитку, а ще подруги і...відьми. З ними живе хом'як Людовік — фамільяр Марини. Марина — тиха, спокійна, невпевнена в собі дівчина з Броварів зі слабкими відьомськими здібностями. Орися — дівчина з Сокаля, що біля Львова і вона мій улюблений персонаж, її почуття гумору просто зашкалює, як я і люблю) а ще вона запальна, безстрашна, страшенно язиката і вміє перетворюватися на рись, одним словом, харизма з неї так і пре, вона вся в свою бабусю)

Тут багато про жіночу дружбу, взаємодопомогу, про життя пластунів, трошки про стосунки батьків і дітей. А ще, це перша книжка про асексуальність і прийняття себе, яку мені доводилося читати. Якщо захочете відпочити і любите легке міське фентезі, де фігурують відьми, живу мову, гумор, то ця книжка вам точно підійде.

"Діва, матір і третя" – це легке та атмосферне фентезі, яке поєднує магію з реаліями сучасного Києва. Авторка Юлія Нагорнюк створила теплу й трохи іронічну історію про молодих відьом, дружбу та пошук себе.

Що сподобалося:
✨ Атмосфера – затишна, місцями дуже знайома, особливо якщо любиш сучасну українську урбаністику з дрібкою магії.
✨ Гумор – легкий, без надмірної серйозності, додає книзі невимушеності.
✨ Герої – живі та правдоподібні, відчувається, що вони могли б бути твоїми знайомими.

Що не дуже:
🤔 Сюжет подекуди здається розрізненим – багато подій, але не завжди зрозуміло, куди все веде.
🤔 Деякі магічні моменти хотілося б глибше розкрити – іноді вони з'являються і зникають без пояснень.

Загалом – приємне читання, якщо хочеться втекти від буденності у світ, де магія — частина повсякденного життя. Оцінка: 7/10 – гарна книга для відпочинку, хоча хотілося б трохи більшої цілісності.

Начитавшись позитивних відгуків на цю книгу я її придбала.
Книга не вау.
Книга читалась дуже легко, але, на жаль, не цікаво. Мені не вистачило сюжету, так я розумію що основною темою було дослідження своєї асексуальності головною героїнею, але сюжет де? Також мені не вистачило більше описів нечисті, по них пройшлись поверхнево.
Плюс книги це жарти і Орися.
Якщо ви чекаєте захопливого фентезі, то це не воно.
Книгу читала 6 днів, хоча на такий об’єм зазвичай витрачаю максимум 3 дні. До цієї книги не хотілось повертатись. Всі книги я оцінюю по своїм емоціям. Ця книга майже не подарувала мені сильних емоцій