Макс Кідрук

Книга починається кількома абсолютно не пов'язаними розповідями, герої яких не мають нічого спільного: друзі-студенти, що прагнуть весело провести канікули в подорожі; старий художник, що приховує страшну таємницю; самітник, що переховується від правосуддя в джунглях Перу. Та незабаром це змінюється - тим, що певною мірою пов'язало їх (волею випадку, чи, може, долі), стала Твердиня.

Це книга про древні цивілізації і таємниці, які вони приховують, таємниці, яким іноді краще залишатись не розкритими, адже завжди знайдеться той, хто ревно їх захищатиме.

Щодо вражень загалом - за стилем оповіді книга подібна до "Ботів" - гарно пропрацюваний бекґраунд розповіді, багато карт та ілюстрацій, книга динамічна, герої цікаві і різнопланові - було цікаво спостерігати за зміною їх характерів і взаємодії, а ще при читанні виникало відчуття наче фільм дивишся - так гарно усе описано. Місцями реготала мало не до сліз, місцями було трохи лячно. А ще постійно турбувало одне питання: як можна було так тупити і ризикувати всупереч здоровому глузду? Навіщо була вся ця брехня, замовчування, ігнорування загроз? Було ж стільки можливостей уникнути проблем, навіщо ж було так вперто їх шукати? 🙄

А таємниці древньої Твердині виявились справді цікавими.

🔬 "Можливо, ми потрапляємо в пекло не за ті вчинки, які зробили. Можливо, ми потрапляємо в пекло за вчинки, які не зробили. За справи, які не довели до кінця." Чак Поланік ©.

Спершу повільно, а потім усе швидше і швидше розповідь набирає обертів. Буденне й звичайне стрімко поступається місцем дивному, незбагненному й божевільному. І лише ті, хто пережив події в Атакамі, здогадуються чим це може бути спричинено. І лише вони, можливо, зможуть впоратись з цим божевіллям.
Цікава і дуже динамічна книга, проте, на мою думку, трошки поступається першій. В післямові згадується, що "Бот" мав би стати трилогією. Із задоволенням почитала б продовження, якщо воно колись з'явиться.

Ця книга стала моїм першим знайомством з творчістю Кідрука.
Як людину, пов'язану з комп'ютерними технологіями і любителя точних наук, зацікавив жанр твору - технотрилер, а також анотація.
Сюжет захопив з перших же сторінок. Динамічний, атмосферний та інтригуючий. Мініспойлери, що іноді траплялись в тексті, хоч і позбавляли ефекту несподіванки, проте нагнітали відчуття приреченості і очікування катастрофи.
Наукове підґрунтя розповіді досить гарно пропрацьоване - математика, програмування, фізика, високі технології, біологія, а ще психологія і географія - ммм ☺️. Все гарно пояснено, проілюстровано і описано. Історія видається дуже реалістичною. Проте кидались в очі наявні в тексті стереотипи щодо програмістів 😕.
В післямові автор пояснює, що на написання твору його спонукало прагнення показати небезпеки, які несе стрімкий розвиток науки і технологій, зокрема нанотехнологій. "Ми випускаємо джина з пляшки. Не за горами той час, коли ми не зможемо більше контролювати власну технологічну могутність." Що ж, прочитавши "Бота" з цим важко не погодитись 🙂.
Не менш важливими вважаю моральні й етичні питання щодо описаних подій - на що готові піти вчені заради науки чи власних амбіцій, і на що здатні Ви щоб вижити. Чи виправдовує мета засоби?

Крутецьке зібрання хоррорових та фантастичних творів. Деякі більш моторошні, деякі більш чудернацькі, деякі психологічно-фантастичні.
Звісно, є оповідання менш западаючі у пам'ять, але як збірка — це топ
10\10

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали".
Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік.

Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів.
Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями.

Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах.

Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку.

Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною.

З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило.
Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Книга цікава, оригінальна, про сюжет не буду повторюватися, але в основному концентрується на історії декількох дуже різношерстних людей, трохи менше на самій авіакатастрофі.
В деяких моментах були занадто детально описані такі речі як американський футбол чи одна дуже гидка історія з песиками.
Загалом, це моя перша книга Кідрука, очікувала трохи більшого, кінцівка для мене не зрозуміла і зім'ята, а ще дуже дивні персонажі, котрі вижили… я б книзі поставила напевно 4,2/5.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені.
Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

Найбільший недолік книжки – це те, що прочиталася вона на одному подиху за декілька днів (а це 900 сторінок), а от продовження тепер чекати ще роки, бо ж пишуться книжки зовсім не так швидко, як читаються (ех). А автор обіцяє ще три романи з цього циклу (Дай Бог йому та його команді здоров’я та натхнення, і дякуємо ЗСУ, що можемо читати зараз і будемо читати та писати українською найближчі тисячоліття).

З того, що сподобалося і не сподобалося одночасно), дуже багато наукових подробиць і деталей та пояснень. З одного боку це ж наукова фантастика, так і має бути), все це додало книзі ваги в прямому і переносному сенсі, всі ці деталі та пояснення дуже гарно вписані в сюжет і додають об’ємності героям, як головним так і другорядним, бо на їх професійній діяльності побудова значна частина сюжету. Самі всі ці деталі створити неповторний світ і атмосферу книжки.

Але всі ці пояснення також і тормозили читання, бо ж пересічному читачеві невідоме майже все про що йдеться в цій книзі, (вірніше буде сказати, пересічний читач вже зараз зіштовхується з наслідками даних проблем практичного кожного дня, а от чому це відбувається, він скоріше всього погано знає), тож деколи треба було ще й додатково гуглити в той час, як хотілося якомога швидше дізнатися, а що ж там далі з нашими героями відбувається. Але Кідрук на те і Кідрук, сам заморочується (ви лишень подивіться скільки літератури ним опрацьовано, щоб створити цей фантастичний світ нашого гіпотетичного майбутнього) і нас спонукає розширювати свої горизонти пізнання. Я так точно поповнила скарбничку своїх уявлень про світ навколо себе. Бо з того списку опрацьованої літератури сама прочитала лише дванадцять книжок, все інше за мене прочитав Кідрук і узагальнив в художньому творі.

І ще, якщо ви чутлива людина і маєте багату уяву, то читайте обережно, бо зображене дуже вже реалістичне, я часом відкладала книжку, щоб перевести дух і відволіктися від сюжету і ніби-то фантастичних, але так схожих на реальні події.

«Колонія» - це безперечно вже явище, бо що мені завжди імпонувало в Кідрукові – це систематичний послідовний вдумливий підхід до всього, за що він береться. Тож і оформлення, і редактура, і промоція – все на найкращому рівні. Обкладинка – тепер одна з моїх улюблених, бо одночасно сучасна, дуже відповідає суті роману, в той же час мені стала ностальгією за олдскульними класиками жанру, як літератури, так і фільмів. Команда Кідрука заморочилася, тож я із задоволенням читала всі рекламні підводки перед продажем, роздивлялася карти колонії, ілюстрації, дивилася відео, як друкують книжку, як пакують і відправляють читачеві – це таке здається рутинне, але і тут Кідрук нас приємно вразив, обставив це, як певний ритуал, що додає настрою, і додає плюсів у вміння не лише написати, а й подати та продати.

Завжди мріяла прочитати саме про українців на інших планетах, в освоєнні космосу, в науковій, космічній, соціально-психологічній фантастиці, Кідрук цілком задовольнив моє бажання. Українці тут не другорядні персонажі десь на периферії сюжету, а повноправні харизматичні головні герої що марсіанської колонії, що планети Земля. Дуже сподобалося, що героями є представники багатьох світових націй, не лише українці, і відповідно українці є повноправною частиною цивілізаційного світу і географія подій (дає себе знати досвід Кідрука-мандрівника) дуже широка та різноманітна.

Окремо радують пасхалки: портрети Залужного та Мазепи на стіні у одного з генералів, переклади деяких фраз з російської мови, дуже реалістичне зображення характерів тих чи інших представників націй та багато інших нюансів та деталей, які вас приємно вразять під час читання.

І якщо ви не читаєте фантастику як жанр, не біда, головне в цій Книжці – не фантастика (хоча вона чудова), головне те коло проблем суспільства, про які пише Кідрук. А проблеми ці – не проблеми майбутнього, проблеми ці вже є у нашому суспільстві, і далі будуть лише додаватися, якщо людство не буде реагувати на виклики. А Кідрук лише загострив деякі з них та переніс в майбутнє. Тож забудьте про жанр, просто читайте якісну книжку про світ і людей навколо нас, але в майбутньому.

І якщо маєте дітей, родичів, знайомих підлітків і думаєте над корисним і цікавим подарунком, то купіть цю книжку їм у подарунок, це буде найкраща інвестиція у майбутнє цих дітей. Бо крім гарної наукової та суспільної складової цей роман торкається і проблем відносин дорослих і дітей, підлітків, проблем виховання, проблем в середовищі підлітків. І взагалі, саме їм, сьогоднішнім дітям і підліткам належить майбутнє, тож чим раніше вони познайомляться з гіпотетичною версією цього майбутнього, тим більше шансів, що зможуть не допустити загострення сьогочасних проблем людської цивілізації.

Дуже цікава книга, все детально описано. Просто читаєш і не можеш зупинитися

Книга атмосферна й напружена. Автор майстерно передає внутрішній стан підлітка, його відчай і потребу в прийнятті. Особливо сильне враження справив контраст між холодним, байдужим зовнішнім світом і тривожною невідомістю паралельного. Відчувалася постійна напруга — не лише через містичні події, а й через реальні психологічні травми героя.

Стиль написання — чіткий, емоційно заряджений, ідеально пасує до жанру. Мені сподобалась тонка межа між вигадкою і психікою підлітка — що з цього справжнє, а що — спосіб втечі? Кідрук грає на цій межі до самого фіналу.

Потужний технологічний трилер, що починається з загадкової смерті у Мексиці й перетворюється на смертельну гру штучного інтелекту в казахстанських степах. Головний герой Тимур — типовий “ботан”, айтішник, що раптово опиняється в центрі змови. Тема ШІ подана динамічно, є напруга, екшен, трохи кохання — усе як у голлівудському фільмі.
Для мене це була цікава спроба поєднати український бекграунд із технотрилером світового рівня. Місцями затягнуто, але загалом тримало.
Рекомендую тим, хто любить серіали типу “Black Mirror” або фільми на кшталт “Екз машини”.

«Не озирайся і мовчи» Макса Кідрука — це не просто історія про підліткову цікавість до незвіданого, але й про дорослішання та пошук свого місця у світі, де нічого не є таким простим, як здається. Головний герой, 14-річний Марк із Рівного, стикається з таємничим світом, що змушує його переосмислити своє життя та стосунки з родиною. Таємниці, що відкриваються перед ним, стають метафорою його внутрішнього конфлікту — бажання пізнати більше й страху втратити все, що він має.

Цей роман торкається не тільки фантастичних елементів, але й дуже реальних питань: стосунків батьків і дітей, самотності підлітка в суспільстві та тієї внутрішньої боротьби, яку кожен із нас переживає в період дорослішання.