Хотіла написати: "Мені нічого не сподобалося " і поставити крапку. Та все ж спробую пояснити, бо мої враження то дуже суб'єктивно, звісно, і впевнена, що комусь може й сподобатись)
Це дуже красиве видання: книжку приємно гортати. Але написано так, що от не віриться ні героям, ні ідеї загалом. Знаєте, коли кажуть, що перснажі пласкі, картонні? То оце мені так було. Я люблю, коли прописаний фентезійний світ захоплює багатошаровістю , а не відштовхує.
Джема точно любить "Джейн Ейр", бо на перших приблизно ста сторінках повторювались подібні речення. І ще ж тут крім "неймовірного" янгола смерті Евана є ще друг дитинства Пітер. До речі, нічого не нагадує?) І цей янгол смерті абсолютно не цікавий , незважаючи на пафосні описи. Словом, достатньо..)


А ви читали, до речі? Без іронії: сподобалось?) Бо я не бачу тут ні продуманої цілісної історії, ні цікавих героїв...


П.с. от ,мабуть, музичний і книжковий смак героїні лише й імпонує))

Буде дуже хвалебний відгук, бо мені дуже сподобалось. Чесно, досить неочікувано, бо про книжку багато читала класних відгуків, але чогось була впевнена, що не "піде" мені.

Як би це так розповісти, щоб без спойлерів?)) Скажу, що в моменті певному, я розуміла, що один з колишніх для Галі ніколи не стане колишнім - авторка так добре написала, що віриш героям, відчуваєш все так, ніби прожила сама. Галя - цікава персонажка. Вона дуже реальна: така, як є. Вона справжня, її дії почуття - все це без прикрас. Було також відчуття, що читаєш чужий щоденник.

Сподобалось, що тут є оте перше кохання, Блондинчик, Красунчик та Незнайомець. Ви, читаючи, зрозумієте, чому їм не треба було імен. В пошуках справжніх почуттів та щастя загалом, Галя знайшла себе. Так трапилось, що вона знайшла себе поруч з одним з вищеназваних чоловіків. Але могла і не знайти. І це нормально. Ця книжка про те, що треба завжди обирати себе. Але ще й про цінності, які у кожного свої, і про родину, друзів - все наче побіжно, але, як прапорці-натяки, вони вказують на важливе.
У мене залишилось може збережених фільмів і трохи пісень. Книга нагадує певний період нашого життя, може тому ця історія так "зайшла".

П.с. тут теж є згадка про Еллу Фіцджеральд, до речі. Я колись навіть рахувала книги, в яких зустрічала це ім'я) Чомусь авторам дуже імпонує, мабуть, ця талановита жінка)

Щиро раджу.

Ця збірка нині — скарб! Ця "цеглина" як обов'язковий атрибут приліжкової тумби. Книжка, яка вмістила численні "перлини" наших поетів — прекрасні поезії, які вже стали вічними.
Тут є і мій улюблений Симоненко, і Чубай з його "Вона", яку знає буквально кожен, бо хто хоч не співав "Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато..."?))) Є тут і нові для мене автори, а є теж дуже добре відомі, але поезія яких не чіпляє.
Багато віршів цієї збірки мають найрізноманітнішу тематику: від природи до пекучого кохання, від любові до своєї землі до інтелектуальних внутрішніх монологів ліричних героїв чи діалогу із зовнішнім світом. Особливо важливою природа є в поезіях Тичини - "Ви знаєте, як липа шелестить...", "Десь надходила весна..."; Костенко - "Двори стоять у хуртовині айстр" та "Цей ліс живий", Жиленко - "Останній літній день", наприклад. І це лише кілька варіантів.

Мені не сподобалось. Інколи хочеться навіть не наводити аргументів 'за' чи 'проти')
Та все ж. Енді - піарниця у книжковій сфері - і вона бісила мене весь час. Це було в стилі дешевих мелодрам: "мені треба тобі щось сказати" , і - "ні, не зараз"- і натомість чекати 5 років, щоб зробити висновки і нарешті вислухати. І вірите, той її самоаналіз у фіналі типу 'яка ж я егоїстка' не рятує ситуацію, а наче ще більше бісить. Джек для мене зовсім не розкритий персонаж, незважаючи на його історію з батьком. І, може, мене закидають капцями ті, кому цей роман сподобався, але мені настільки не подобалась головна героїня, що навіть її особисте непрожите горе мене не розчулило. Черство, знаю.

Плюси. Де ж плюси?) Ну тут є епізоди в Шотландії- а я таке люблю) це дуже якраз красиво й атмосферно, але деякі події страшне як нагадали фільм 'Високосний рік'. І от вкотре я купилась на красиву обкладинку))) Часто це дійсно виправдано, але, на жаль, не цього разу.

П.с. а ще ж, коли не подобається, то бачиш неточності ріжуть око деякі речення((

Мене "втомила" ця книжка. Буквально. Попри те, що швидко читалося, було враження, що я дивлюсь якесь шоу на одному з телеканалів. Але от так зване закулісся відомих реаліті дійсно цікаво описано. Так, ніби авторка мала дійсно такий досвід роботи.
Завжди, коли йде мова про детектив, у мене ступор при написанні хоч якихось вражень. Я завжди кажу, що детективи читаю рідко, бо дуже часто мені нудно. Проте, є ж такі, що неймовірно захоплюють, наприклад, "Чорні водяні лілії", а от з "Мертва жива вода" такого не сталось. Я б вполовину скоротила цю книжку. Сам сюжет не вразив — нічого нового (ото крім вищесказаного), та й герої досить шаблонні.
Словом, мені не дуже "зайшло", але знаю, що багатьом книжка сподобалась, хвалять. Тому то моя дуже суб'єктивна думка (як завжди).