Це було погано 1/10⭐️
По перше, це шо за сутінки?
По друге, Дикий і білочка, серйозно?
Почнемо з того що текст просто кошмарний. Не знаю в чому проблема, в перекладі чи в оригіналі, але це все одно що йти в довгій сукні по вузькій стежці з колючими кущами з обох боків. Є частини, які автор не обтяжувала великою кількістю непотрібних метафор, і вони нормальні, але все інше… безкінечні повторення одних і тих самих тез, купа абсолютно пустих розділів, яких викинути і різниці ви не помітите. Помилки, на жаль, теж присутні. Купа персонажів, яким не дали нормального обʼєму, і вони всі плутаються в голові.
Джемма - такої мерісью я давно не бачила. Не така як всі! Звісно гарна, і звісно про це не знає. Читає Джейн Ейр, займається фотографією, і взагалі… Та за ради Бога!
Еван - жнець, смерть, кат, солдат, підземний, швець і клоун. 🤦♀️ Ще одне ходяче кліше. Єдвард, ой вибачте Еван безсмертне свтворіння, закохане у смертну… правда не зрозуміло з якого такого дива. Але забийте, то не важливо, закоханий і все! І звісно на крутому байку!
До речі, якщо у вас висока тривожність не читайте, бо в нас тут тисячорічний вуайярист. Підглядати за дівчиною підлітком в душі🫥 фантастичний план! Загалом знаходитись в голові у будь якого з цих двох персонажів просто неможливо, у них наче Альцгеймера, і ми по 10 разів одну й ту саму думку читаємо, але в різній конфігурації. Ледве дочитала, аби не челенж, я в ще на 100 кинула, не рекомендую.
Далі не читатиму.
▫️«Янгол Смерті прийшов по мене і невдовзі забере, бо я однаково мала померти. Це була моя доля, і хто я така, щоб їй опиратися?»
Еван — Янгол Смерті, покликаний бездушно виконувати свою місію, забираючи душі 🫢
Але його світ змінюється, коли він зустрічає Джемму — звичайну дівчину, яка порушує закони природи, побачивши того, хто мав залишитися невидимим. Їхній випадковий зв’язок стає початком чогось забороненого ❤️🔥
У світі, де кохання між смертною і Янголом Смерті неможливе, вони змушені боротися за свої почуття, ризикуючи навіть своїми душами. Але чи здатне їхнє кохання подолати закони природи і саму долю? ❤️
▫️«Чи могло кохання спалахнути так раптово, мов потяг, що мчить по коліях і не може зупинитися? Чи може почуття бути таким руйнівним, що обпікає, мов лава, затуманює думки, позбавляє вибору?»
Ця янг-едалт книга вразила мене своєю атмосферою і цікавим сюжетом, нагадала мені «Щоденники вампіра» 😌
Хоча події іноді розвивались досить повільно, а кохання між Джеммою та Евана занадто швидко, та це не заважало читанню. Особливо вразив неочікуваний кінець, такі сюжетні повороти я полюбляю 🥹
Очікую продовження, щоб побачити, як герої будуть боротися з тими труднощами, які їм ще належить подолати 🤭😍
Анотація до книги дуже зацікавила, адже тема фентезі доволі рідкісна. Але мої очікування не були виправдані.
Задум крутий, але книга це повний треш. Головні герої дуже бісячі, якісь пласкі. На середині книги, мені щось згадалося, що книги з таким вайбом я вже колись читала. Шукаючи інформацію, відгуки на цю книгу, я наткнулася на дату написання книги, і це 2012 рік. І тут все стало на свої місця. Це доволі популярний стиль написання для того часу. Я починала читати такі історії з фанфіків або книг на Wattpad. Можливо, тим хто тільки починає свій шлях у світ фентезі і зайде ця книга. Але я її навіть не закінчила.
