Записано на кістках. Друге розслідування

Ну щось таке я й очікувала, але було дуже цікаво і динамічно читати, особливо десь після половини книги.

Основного злочинця я почала підозрювати ще на початку книги, але весь час нам підкидали нові факти і "очищали" його.


Кінець🤪😬😐
Епілог😱🤔🧐🤬

Продовження серії, з якою я маю дивні стосунки: вбивцю вираховую, але від цього читання менш цікавим не стає.

Про що? Друга історія про кримільного антрополога, який після великої перерви, пов'язаної зі смертю дружини та доньки, знову співпрацює з поліцією. Але цього разу його викликали телефоном та дуже наполегливо попросили дізнатися, чи сталося саме вбивство, бо спеціальну групу вислати немає змоги через велику аварію. То ж наш Девід Гантер прямує на далекий острів, щоб разом з дещо придуркуватим сержантом та старим колишнім копом розібратися в усьому. Так, вбивство відбулося. Але це виявилося лише початком.

""З усіх клятих способів померти цей — найдурніший». Це було так абсурдно, що майже смішно. «Вибач, Дженні». Вона розлютилася тільки через те, що я сюди поїхав. А коли дізнається, що я дозволив цьому місцю себе вбити, то вона ж мене на шмаття порве.
Але спроба шибеницького гумору з тріском прова­лилася.
Лежачи в болоті, я відчував гнів і смуток."

Найбільшою проблемою слідства став шторм, злива та відсутність зв'язку, а, отже, і неможливість прибуття допомоги. Натомість зрозуміло, що вбивця на острові. І хоч кількість мешканців не вельми велика, тут палали (у прямому та переносному сенсах) справжні середньовічні пристрасті.

Приємним бонусом у читанні були пояснення щодо функцій вогню, як він виникає, через що, і алгоритм спалення. Тема не святкова, але чому б і не розширити світогляд?

Ця книга сподобалася навіть більше ніж попередня! По-перше, мені дуже імпонують детективи, у яких події розгортаються на ізольованих островах. По-друге, фінал залишив мене у такому шоці, що я ще довго не могла заснути. Це той самий випадок, коли ти думаєш, що все вже вирішено, і тут автор раптом влаштовує черговий плот-твіст.