Продовження серії про сестер Белінгер. Цього разу погляд спрямований на Ханну. Що друга буде саме про неї і хто її вибір, ми зрозуміли ще у першій книзі, тому треба було просто брати і читати))
Нічим особливим книга мене не вразила, але й нічим неприємно і не здивувала. А ось подяка авторки - то взагалі дуже зворушливо, адже можливість втрати близької людини - це таке страшне, на щастя, чоловік поруч, то ж і роман був написаний.
Про що він? Про становлення. Не лише у коханні, але й професійне. І Ханна, і Фокс знаходять себе, переборюючи свої усталені звички, адже ми часто поводимося не так, як хочемо, а так, як від нас чекають інші.
А щоб життя медом не здавалося, герої тимчасово замешкали разом. Як друзі.
"І це була найбільш дружня річ у світі — ділитися тим, яка музика пасувала до їхнього дня. Не мало значення, як сильно вона чекала на ці нічні повідомлення. Співжиття із Фокусом не було ані найменшим ризиком".
Так, жодного ризику не було. Був лише шанс змінити своє життя. І вони цим скористалися)
Це легка, тепла й дуже мила романтична комедія, яка залишає після себе відчуття затишку й усмішку на обличчі. “На гачку” — це історія про друзів, які починають відчувати щось більше, ніж просто дружбу, і про те, як складно зізнатися в цьому навіть собі.
Тесса Бейлі майстерно показує хімію між героями — Ханною та Фоксом. Їхні діалоги живі, щирі, часом кумедні, а емоційна глибина додає історії не тільки романтики, а й сенсу. Герої проходять свій шлях: вчаться відкриватися, довіряти, долати внутрішні бар’єри.
Книга ніжна, але й не позбавлена пристрасті. Це чудове поєднання гумору, драми та флірту. Якщо вам хочеться чогось легкого, романтичного та піднесеного — “На гачку” стане саме тим книжковим затишком, який хочеться перечитувати.
Той випадок, коли я в захваті від тропу "від дружби до кохання" 💕 А ще герої ненадовго мають стати сусідами по квартирі, тож чи не стануть вони кимось більшим?.. (це риторичне питання😄)
Стосунки Фокса і Ханни розкриваються у цій частині більше. Самі лише їхні листування на початку книжки неймовірно передають, наскільки вони зблизилися з минулого літа🥰 А ще Фокс мило називає Ханну Ластовинкою через її веснянки💘 Вона ж називала його Павичем, адже він знаний ловелас. Але це скоро зміниться🤭
Ханна марить музикою і фанатіє від платівок, чим зачаровує Фокса — своєю здатністю відчувати і поринати в інший вимір, коли слухає музику чи підспівує.
Не усвідомивши, як так сталося, ці двоє стають найближчими людьми одне для одного, довіряючи свої переживання, думки, шалені плани щодо майбутнього.
Я знову поринула в атмосферу портового містечка Вестпорт. Це дуже затишно і комфортно, адже я так полюбила цю історію ще з першої книжки😍 А ще тут є трішки атмосфери кіно, бо наша Ханна працює асистенткою режисера🎬
Хотілося б оцінити для себе цю частину на 5/5, але... Занадто часто згадувалися фрази: "Я не гідний її", "Вона зрозуміє, що це була помилка", "Вона страждатиме", "Мене не змінити, я як свій батько", "І всі завжди насміхатимуться з мого минулого, коли я мав непостійні зв'язки з жінками, а її жалітимуть"...
Фокс ніби вбив це собі в голову і це дратувало. Ця проблема пояснюється у книзі, але постійні згадки були зайвими.
Ханна — шикарна жінка🔥 Вона бачить його наскрізь і не дозволила йому знищити себе і піддатися сумнівам. Вона вірить у нього і в них❤️🔥
✨Ти чудовий, і я кохаю тебе. Ясно тобі, тупий ідіоте? Тому коли ти трохи подумаєш і витягнеш голову зі своєї впертої дупи, іди й знайди мене. Ти вартий того, щоб на тебе чекати✨
✨Життя без тебе поруч узагалі не було, бо, господи, це й не життя. Ти, Ханно. Ти моє життя. Я кохаю тебе, і я повертаюся додому, тому, будь ласка, крихітко. Будь ласка. Дочекаєшся мене✨
Насправді я дуже полюбила цю милу і пристрасну парочку💋
