Розбитий лицар

У стосунках героїв книжки дуже багато червоних прапорців, прямо дуже. Це головна причина, чому мені не сподобалося. Є лінія батьки-діти, вона прописана краще, але і там вистачає🚩 Загалом, це швидше історія "як не можна робити".

Найкраще для мене в цій книзі — це якість друку, комфортний шрифт і вдала верстка, тут жодних претензій

Ох це юне, пʼянке, божевільне підліткове кохання😇 Під час читання ви будете ходити над краєм прірви і будете відчувати себе живим по справжньому.⠀
⠀
Я обожнюю книги авторки і скажу чесно вже не мало їх прочитала. Кожна історія викликає в мене багато емоцій. Я сміялась і плакала разом з Луною і Найтом, я аналізувала їх вчинки, ставила багато запитань своєму серцю.⠀
⠀
В моєму дитинстві не було близького друга однолітка, тому я з великих запоєм читала про дорослішання і проблеми двох дітей по сусідству.⠀
⠀
Я пережила спектр емоцій від гніву до шаленої радості, коли Місячне сяйво (Луна) і Розбитий Лицар (Найт) боролися один проти одного, обоє проти світу і разом заради кохання, яке вони виростили і виплекали.⠀
⠀
На їхньому шляху буде дуже багато перешкод, болю і втрат, і не завжди юним серцях вдасться справитись з сніговою лавиною проблем навкруг, але їхні серця знаю і памʼятаю шлях один до одного🥺⠀
⠀
Було захопливо, пристрасно, палко, душевно, боляче читати історію, але щоб не траплялось в нашому житті памʼятай - на другий день все рівно зійде Сонце.⠀
⠀
Кажуть юність - дурість, але в цей час ми готові боротись за сімʼю, друзів, близьких людей. Інколи дорослим треба менше думати і аналізувати, а більше відчувати і довіряти своєму серцю.⠀

Мабуть, чи не перша книжка з цього сегменту (про шкільне кохання і т.п.), яка мені не сподобалась.

Я люблю подібні книги і фільми/ серіали. Це моє guilty pleasure. І майже завжди вони мені "заходять". Легко і цікаво прочитуються.

Тож від цієї книги я очікувала такого ж приємного читання. Це історія з тропом "від друзів до коханців", і я собі приблизно уявляла, що описуватимуть, як ця пара дружить довгі роки, а потім в якийсь момент вони усвідомлюють, що їхня дружба переросла у щось більше.

Що ж, перша половина десь такою і є, нам розповідають, що Луна і Найт — сусіди і близькі друзі. У Луни німота, спровокована дитячою психологічною травмою (тобто теоретично вона може говорити, але не говорить). Найт всіляко її оберігає і захищає. І це все дійсно описано дуже мило.

Але коли мова заходить про другий етап цього тропу, починається якийсь лютий треш. Замість того, щоб нормально поговорити, з'ясувати стосунки, чесно зізнатися в почуттях чи хоча б якось натякнути, головні герої ніби навмисне роблять щось абсолютно протилежне, що завдає болю партнеру, і все це виглядає дуже нелогічно і безглуздо.
В мене аж лоб почервонів від фейспалмів🤦‍♀ А реакція на кожну дію гг була приблизно такою🤯🤯🤯

Підозрюю, що, можливо, комусь ця книга сподобається саме через такі нелогічні вчинки героїв. Але не мені.

Ще один момент, який просто відштовхнув від книги, це головний герой-алкаш. Йому 18, і він вважає, що у нього таке важке життя, що щодня налигується з самого ранку, а потім, запивши перегар ополіскувачем для зубів🤦‍♀🤯, думає, що ніхто не помічає, що він п'яний в дупель.
І найогидніше, що всі це знають (батьки, дівчина, друзі), і ніхто не намагається його зупинити. От просто жодного разу з ним не поговорили про це, аж доки він не потрапив в реанімацію від передозу🤦‍♀🤯
Ну і всі "романтичні" моменти між головними героями відбуваються, коли він п'яний. Я не знаю, як головній героїні не гидко🤦‍♀🤯

Деякі інтимні моменти описані дуже крінжово🤢, Наприклад, сцена в душі.

Одним словом, пошкодувала, що купила цю книгу, не отримала від читання жодного задоволення😒