Бувайте, та дякуємо за рибу

Ось і прочитана ще одна книга з серії "Путівник по Галактиці для космотуристів". Вона була так само ексцентрична, оригінальна, несподівана, трохи божевільна й дуже дотепна. Однак, було й декілька відмінностей, не всі з яких, на мою думку, пішли їй на користь.

По-перше, цього разу кількість основних дійових осіб була значно меншою. Усе крутилось навколо Артура Дента, його нової знайомої Фенчьорч (дуже особлива дівчина 😏), і значно меншою мірою його давнього приятеля з маленької планети неподалік зірки Бетельгейзе - Форда Префекта. Наприкінці мигцем згадали про неповторного Марвіна. А от Зафода з Трілліан, на жаль, залишили поза увагою.

По-друге, кількість сюжетних ліній скоротилась. Поменшало й динаміки. Зате більше уваги приділили почуттям, зокрема, не мало її зосередилось на романтичних аспектах. Врешті, ще однієї вагомою відмінністю стала, скажімо так, 'приземленість' розповіді.

Не зважаючи на все сказане, цікавинок тут не бракує, випадковостей і збігів обставин попри будь-яку логіку та всупереч теорії ймовірності теж. Тут ви зможете дізнатись, наприклад, про Бога Дощу, про парочку, що весело проводить час, левітуючи над містом, про ексцентричний вивернутий дім, про загадкову подію, пов'язану з дельфінами і чудовий сріблясто-сірий скляний акваріум, що Форд несподівано отримав у подарунок…

Словом, попри усі плюси й мінуси, бажання дочитати завершальну книгу серії аж ніяк не поменшало. Тому далі буде 🙂. Дуже сподіваюсь, що усі сюжетні лінії будуть логічно завершені, а питання нарешті отримають відповіді.