Опале листя

Ґабріель Ґарсія Маркес вважається письменником, який здатний показати всі куточки душі людини, оголивши назовні її самотність та відчуженість.
Це розповідь про містечко Макондо, яка переплітається зі спогадами трьох людей: Ауреліано, його доньки й онука. Опале листя - це метафора людей, яких «викинуло» життя з соціального порядку: занепалі солдати, покинуті чиновники, забуті ідеалісти. Рано чи пізно надії та сподівання багатьох персонажів опадають, як листя з дерева.
Письменник майстерно поєднує елементи реальності та метафори з певною символікою. Роздуми про смерть і життя, ненависть і любов, самотність, відповідальність і відмову від допомоги, незважаючи на обов’язок… Книга жодним чином не здається нудною, її сторінки плавно несуть по хвилям свідомості персонажів. Тут не зображується вирішення людських проблем або їх духовний ріст. Просто життя як воно є. З усіма його негараздами та відблисками щасливих моментів.
Єдиний негативний момент для мене – хотілось наприкінці якогось поштовху сюжету, динаміки, проте, можливо це такий стиль автора. Перевірити цю гіпотезу зможу згодом, оскільки читання цієї книги заохотило більше дізнатися про Ґабріеля Ґарсії Маркеса та його творчість 🍂.

Ця історія про містечко Макондо та її жителів. Тут вперше у творчості Маркеса з'являється полковник Ауреліано Буендіа та власне це містечко, неправильно буде напевно говорити, що це приквел до роману Сто років самотності, одначе цю повість краще прочитати першою. Назва опале листя - метафорична, яка відображає в собі людей та процеси пов'язані з містечком Макондо, війнами, переселенням, новим життям, злетами та падіннями, коханням та втратою, самотністю та смертю.

Головним героями повісті є сімейство Буендіа. Полковник, його дочка та син. Центральним сюжетом слугує похорон дивака лікаря - друга полковника. Ми стаємо свідками подій, які передували смерті. Події, які відбувались протягом 30 років у містечко Макондо та пов'язані з сімейством Буендіа. Тут яскраво проглядається головна тема творчості Маркеса - самотність. Ми бачимо самотність полковника Ауреліано Буендіа, який втратив дружину, одружився з Аделаїдою, одначе ми й у цих стосунках можемо побачити, якусь непробивну стіну дощу тропічної сельви. Самотність дочки - Ісабель, яку покинув чоловік Мартін. Самотність дивного лікаря, якого прихистив на багато років полковник. Самотність індіанки Меме. Ми бачимо поразку лікаря перед життєвими обставинами. Дещо відстороненого самого полковника, який приймає лікаря у свою оселю на довгі роки, не виганяючи його, не осуджуючи його.

Ми спостерігаємо за дивними подіями, обставинами та персонажами. Як от приїзд в Макондо одночасно лікаря та священика, як дві краплі води схожих один на одного, які ніколи не перетинались. Вони диваки, лікар нагадує жуйну тварину, їсть траву, доволі усамітнений, в очах якийсь хтивий тваринний інстинкт, лікар, який втратив своїх пацієнтів, лікар який відмовляється потім лікувати городян, яки ним знехтували. Пан отець, який проповідує через призму прогнозів погоди, має призвісько Цуцик, колишній полковник, ветеран війни, тримає в дисципліні все місто. Мартін, майбутній чоловік Ісабель у піджаку на чотири ґудзики, котрий ворожить, виглядає авантюрним та нереальним, а якимсь фантомом, що з'являється та зникає. Меме, індіанка яка є прислугою в домі Буендіа, яка зникає одного дня. Та з'являється, недільної служби в церкві виряджена як три сеньйори.

Попри всіх цих дивних персонажів, події цю історію хотілось читати та насолоджуватись стилем, талантом Маркеса. Можливо я не зчитав усіх алюзій, метафор, символів, та й без них це якась по особливому магічна, чарівна оповідь, від якої отримаєш просте читацьке задоволення.