Террі Пратчетт

Отримала задоволення від читання першої для мене книги Террі Пратчетта, тепер не дивуюсь, чому ці історії так полюбляють і збирають цілі колекції з його серій. Трохи знизила бали, бо іноді забагато героїв та стрімкі події було важкувато одразу якось звести до купи. Але загалом - персонажі, алюзії на сучасний світ, кульмінація сюжету - все це дуже майстерно прописано. Окрема подяка перекладачу та відміткам, де потрібно було розтлумачити деякі особливості та складності у перекладі, одразу все ставало на місця.

Отто, Доброгір, Костомаха, може когось ще забула - ну неймовірні персонажі, впевнена, що ця книга обовʼязково подарує читачам гарний настрій.

Ще одна історія Дискосвіту від Пратчетта. І, як завжди, чудово написана, з гумором, з колоритними персонажами та чудовим всесвітом.
Пратчетт - це маст рід

Це мій перший Пратчетт, і я дуже прискіпливо обирала, яку ж його книгу прочитати найпершою для ознайомлення. Вибір пав на Монстрячий Загін через тематику. І як же я рада! Навіть не очікувала такого захвату. А по кількості стікерів ця книга тепер займає перше місце (до цього був Темний Спадкоємець☺️).

Хочу рекомендувати Монстрячий Загін абсолютно всім, навіть тим, хто вирішив, що Пратчетт не ваш автор. Тому що тут настільки актуальна тема для України, стільки відгукується, я думаю, кожен зацініть. А який гумор! 👏🏻 Тут вам і армійські жарти, і сарказм, і сатира вищого рівня🤌🏻

Але діамантом цього твору став для мене сержант Джекрам🫡 Такий колоритний персонаж, кожна його репліка — скарб, на таких сержантах тримається буквально все, це вам кожен військовий скаже🔥Записала у список моїх найулюбленіших персонажів ever🥰

(Псс, дівчата, я вам кажу, ви точно маєте всі прочитати цю книгу, бо вона неймовірно феміністична✊🏻 Навіть дивно, що це написав чоловік у 2003 році👀)

Нарешті дісталась до відьомської підсерії, і скажу чесно: це було передбачувано розкішно 💫

✨ Прекрасна Маґрат, безстрашна Бабуня Дощевіск та язиката Тітуня Оґґ — це неймовірне відьомське тріо, що вже з перших сторінок не залишить вас байдужими. Їхня магія — це не лише заклинання, а ще й велика доза здорового глузду, харизми та гумору.

Бо,
"Не намахаєш тільки їжачка!" 🦔💃

🎭 А ще — Шекспір! Але не класичний, а перекручений, переінакшений і абсолютно пратчеттівський. Сюжет спирається на "Макбета", але з таким іскрометним гумором і стількома підтекстами, що просто ммммм 🤌🤌🤌

🌀 Відчувається, що Пратчетт, як завжди, не просто жартує — він тонко критикує, вивертає все навиворіт і висміює стереотипи (щодо влади, долі, театру).

💬 Якщо любите гумор, який змушує і сміятись, і думати — ви вдома. А якщо ще й любите Шекспіра — все, обов’язково читайте 📚

Коли-небудь бачили підбірку фотографій письменників з домашніми улюбленцями, особливо з котами? Террі Пратчетт завжди був серед них. Тому й не дивно, що він написав книжку про котів)

Книга починається з щемкої передмови доньки Пратчетта, де ще більше відчувається як сильно автор любив котів! Загалом книга складається з невеликих, іноді смішних, іноді дивних розділів. Враховуйте, що зачасту це британський гумор, який буває досить чорним. Зі справді смішного, у Пратчеттів було багато котів, тому у них виникали складнощі з іменами їх котиків, які рандомно змінювались протягом котячого життя))) Ще автор часто згадує Дискосвіт, і саме ці розділи були для мене дивні і незрозумілі, бо жодної книги з циклу ще не читала, але фанатам має сподобатись!

Щодо суті книги, то це енциклопедія справжнього кота. Кота, який гуляє цілими днями на вулиці, а потім приходить й кричить так, наче його вічність не кормили. Кота, який сидить на високому стовбику та грає в гру "котячі шахи". Кота, який як "кіт Шредінгера" вміє телепортуватись з одного місця в інше, особливо коли чує когось на кухні. Кота з бойовими шрамами та ніжним серцем. Так, я зараз описала і свого кота, і гадаю кожен котолюб знайде щось знайоме в цій книзі)
Ця маленька книга сподобається котолюбам та фанатам Пратчетта!

Так як це моя перша книжка з серії Дискосвіту, то було трохи важко зрозуміти що взагалі відбувається) Але це не завадило насолоджуватися цієї незвичайною та смішною історією) Чудово підходить для читання в різдвяний період! 11/10

Продовження пригод Ринсвінда й Двацвіта — ще більш химерне, ніж “Колір магії”. Книга не має чіткої структури, це радше фентезійне роад-муві: портал за порталом, світ за світом, де логіка підкорюється абсурду. Особливо сподобались моменти з Богами та ідеєю про світ як ігрове поле.
Для мене це була подорож без чіткої мети, але з безліччю веселих ідей і ситуацій. Люблю, коли фентезі дозволяє собі бути смішним і дурним — без втрати сенсу.
Рекомендую всім фанатам Пратчетта, а також тим, хто хоче побачити, що буде, якщо уяву не стримувати нічим.

Що буде, якщо Смерть візьме собі учня? Морт — звичайний хлопець, який опиняється на стажуванні у Воплошенні неминучого. Смерть тут філософський і навіть зворушливий персонаж, який намагається зрозуміти людей.

Для мене це була історія про дорослішання і межу між життям і смертю — але з гумором і шармом Пратчетта.
Рекомендую тим, хто хоче фентезі з ідеями — але без нудної моралі.

Пратчетт тут відкриває світ Дискосвіту, і це водночас фентезі та його пародія. Ринсвінд — боягузливий чарівник, Двацвіт — турист з валізою на ніжках, і разом вони потрапляють у хаос. Сюжет — це радше калейдоскоп пригод, ніж традиційна історія.
Мені сподобалась гра з жанром, гумор і легкість, із якою світ стає безглуздою насолодою.
Рекомендую тим, хто вже втомився від “серйозного” фентезі й хоче посміятись із улюблених кліше

Пратчетт якимось магічним чином поєднує в одній книзі гумор, повний абсурд і глибокий сенс. В один момент ти смієшся з жартів, а вже в наступний ловиш себе на роздумах про владу, життя і те як важливо робити правильні вчинки навіть тоді, коли ніхто не бачить.

Мій улюблений персонаж капітан Ваймс — це типовий п’яниця та втомлений життям чоловік, який потрохи починає вірити, що ще не все втрачено.

Книга мені дуже сподобалась, але ж чому тоді не найвища оцінка? Так сталося, що усі книги Пратчетта я порівнюю з першою прочитаною (Кольори магії, найбільш не улюблена з прочитаних) та Поштовою лихоманкою, яку я обожнюю всім серцем. Варта опинилася десь між ними, до рівня лихоманки не дотягує, але захоплює більше ніж найперша книга в Дискосвіті.

Рекомендую всім, хто любить фентезі з гумором, драконами та легким присмаком детективу.

Книги Террі Пратчетта назавжди займають особливе місце у моєму книголюбському серці. Неймовірне поєднання гумору, особливостей вигаданого Дискосвіту, харизматичних та живих персонажів, непересічних історій та цілого виру різноманітних подій — все це створює вигадливий та особливий всесвіт, занурившись в який, хочеться дослідити його до самого кінця (ніде правди діти, книжки від видавництва старого лева напрочуд гарні, і зібрати їх повну колекцію — це мета кожного книголюба-естета).
Всі, хто знайомі із Дискосвітом, знають, що його складають власне декілька різних серій книг — про відьом, мага Рінсвінда, міську Варту, Мокра фон Губперука, позациклові книги та звісно підцикл про Смерть. От саме про нього ми сьогодні й поговоримо.
Смерть у всесвіті Террі Пратчетта — антропоморфна сутність, у вигляді шкелета із сяючими блакитними зорями в пустих очницях, вдягнений в балахон, завжди з косою, який в супроводі свого вірного коника Бінкі мандрує по всьому Дискосвіту аби виконувати важливу роботу. А саме — відправляти душі людей і не людей в останню путь. Важливо зазначити, що він нікого і ніколи не вбиває — люди справляються з цим чудово й самі. Та й потойбічні страждання не в його веденні, це також вибір кожної живої істоти, як проводити посмертя — через переродження, муки у Пеклі, очікування в Чистилищі чи благе перебування в різноманітних версіях Раю. Він дуже відповідально ставиться до своєї праці, але втомитися може навіть Смерть.
Саме через це і виникає історія Морта, дивного та нескладного підлітка, якого батько намагається здихатися з дому. Це лише з благих намірів, але на жодну роботу хлопця не бажають брати підмайстром. Аж до самої півночі — бо на останній удар годинника час завмирає, і з'являється Смерть. Він відверто та чесно пропонує Морту місце свого учня яке дає можливість "кар'єрного зростання, поліпшення іміджу, розширення кругозору та численні відрядження". Морт погоджується на цю пропозицію, і з цього моменту починаються найбільші пригоди й дивовижі в його житті.
Незважаючи на те, що це яскраве та явне гумористичне фентезі, важливим рефреном через всю книгу іде нагадування про наслідки. Кожна дія має якийсь наслідок і до цього потрібно бути готовим. Не тільки до того, аби з палаючою дупою вирішувати чисельні проблеми, через непродуманість власних дій, але і до того, аби брати на себе відповідальність. За минуле, теперішнє й майбутнє. А також звісно за паралельну реальність, що її створює юнацька дурість... кожному ж хочеться іноді бути героєм, еге ж?
P.S. Читаючи цю книгу, будьте готові до різноманітних голосів у своїй голові, бо тут важливо вживатися в роль кожного з основних персонажів. Навіть коли один з них РОЗМОВЛЯЄ ТІЛЬКИ ТАК, ПРОНИКАЮЧИ ГОЛОСОМ У КОЖЕН КУТОЧОК ВАШОЇ БЕЗСМЕРТНОЇ ДУШІ.

Класичний Террі Пратчетт — його книги треба обов'язково прочитати, щоб зрозуміти за що так полюбляють цього автора.
І так, є багато тих, кому не подобаються ці прості, сатиричні та, певною мірою, легкі фентезійні сюжети, але гора фанатів значно перебільшує невеличку кількість НЕпоціновувачів.
Однак, треба знайти для себе "легкий вхід" до цих книг, адже їх дуже багато і бажано читати їх у певній послідовності, щоб розуміти контекст та дуже багато спільних історій та персонажів.