Селія Різ

Селія Різ – відома британська письменниця книжок для дітей та підлітків, ця книжка – перша для дорослої аудиторії. Але саме те, що вона раніше писала для дітей і підлітків допомогло їй створити правдиву книжку для дорослих. В ній чітко розмежовано добро і зло, і позиція головної героїні теж чітка, не має отого, дуже модного зараз в літературі і в житті: купа півтонів, «все не так просто», не можна все ділити на біле і чорне, є ще між ними багато сірого, і що багато які вчинки можна виправдати, і оте все, що деколи робить цікавим читання якогось придуманого детективу чи психологічної повісті. Але було б дуже недоречним, коли висвітлюють злочини війни. Кому, як не нам зараз це розуміти, бо ми проживаємо це знову.

Бо які б не були часи, а люди залишаються такими ж самими: одні показують себе з найкращого боку, навіть перевершивши себе і свою звичайність (як от наша Едіта, звичайна вчителька, яка вирішила принести користь людям) і інші, в яких прокинулося все те, через що людина перестає бути людиною.

В книжці підняті всі проблеми, які були в той час в суспільстві, і які, як ми бачимо зараз в Україні, нікуди не зникли і в ХХІ століття. Деяким проблемам, дилемам, моральним виборам людей присвячено розділи, деяким сторінки, про деякі згадано хоча б абзацом чи кількома реченнями, але всі вони вписані в канву сюжету дуже майстерно і дуже чітко подана реакція і позиція головної героїні (інших героїв) і самої авторки на ті проблеми. Плюс дуже багатонаціональний фон подій: німці, англійці, євреї, латвійці, жителі Східної Європи, неодноразово згадуються жителі Радянського Союзу. Ще імпонує, що Селія не показує британців, американців як позитивних переможців, білих та пухнастих. Ні, вона показує, як реально відбувалися процеси повернення німців до мирного життя, як поводили себе англійці та інші союзники в окупаційних зонах Німеччини після закінчення війни, як по різному самі німці поводилися. От саме заради того, щоб прочитати досить реалістичне відображення тих подій, я й взялася за читання цього роману.

Тепер про сюжет коротко, щоб не спойлерити. Звичайній англійській вчительці, яка знає німецьку мову, і яка не має чоловіка та дітей, і яка всю війну доглядала матір та працювала, не беручи участі у війні, у 1946 році пропонують поїхати до Німеччини у складі Контрольної комісії, допомогти відновлювати освітній процес на підконтрольній Британії німецькій території. Одночасно з цим її вербує англійська розвідка, щоб виявляти нацистський злочинців, які досить успішно переховувалися і яких часто мирне населення боялося або й не хотіло видавати. Одночасно з цим ці ж злочинці вишукувалися урядами країн-переможниць, щоб завербувати їх для різних справ. І перед Едітою стає моральна дилема, одна з багатьох, які їй прийдеться вирішувати на сторінках книжки. Як саме вона їх вирішувала – читайте самі.

Сподобалися крім головної героїні і інші герої, деякі її подруги по розвідці, просто звичайні люди, які не втратили людяності та добра, порядності у складні часи і були поряд з Едітою в її нелегкій справі, як педагога, так і розвідниці.
Можливо колись знімуть фільм по книжці, може вийти непогане атмосферне кіно, бо написано дуже кінематографічно, видовищно, не схематично, з великою кількістью подробиць і показом деталей життя того часу. І герої дуже гарно розписані, кожна (кожен), навіть зовсім другорядні - дуже індивідуальні яскраві образи.

З рецептами не склалося, бо вони тут як спосіб комунікації і передачі відомостей і як реальне відображення стану економіки і стану справ у післявоєнній Європі, хоча те, що вони були інтернаціональні, це підкупило, навіть галушки були (правда словацькі, не українські).

Обкладинка та назва в книжки оманливі, чекаєш легкого жіночого читання, насправді жінок в книжці багато, самих різних, і стосунків, і пов’язаних з цим емоцій, і навіть барів, вечірок, розваг трохи буде, але загалом книжка зовсім про інше: про те, що всі, хто вчинив зло, мають бути покарані. Хай пройдуть десятиліття, але навіть коротке людське життя не повинно стати на заваді справедливій відплаті за злочини. Для нас ця тема дуже актуальна і на часі. Книжку попри недоліки українського видавця все ж рекомендую до читання. І попри складні та болючі теми, авторка зуміла так побудувати сюжет, що читаєш на одному подиху, слідкуючи за Едітою у її роботі, стосунках та житті. Читаючи, весь час ловила себе на тому, що порівнюю події, вчинки, емоції героїв з нашою ситуацією і багато сцен - наша реальність зараз, а не далекі 1938-1946. На жаль, люди так і не вивчили уроки минулого…

Чи може проста вчителька з провінції добитись справедливого покарання для злочинців? Ця книга захопить ваше серденько з перших сторінок, ви із захопленням будете ковтати кожну букву, абзац, сторінку... Твердо переконаний, що вам сподобаються несподівані повороти подій.

"Кулінарна книга шпигунки" – це захоплюючий роман, що поєднує в собі елементи історичного трилера, детективу і кулінарії. Повоєнна Європа намагається оговтатись від жахів Другої світової війни. Головна героїня вирушає до Німеччини як частина гуманітарної місії, але її справжнім завданням є шпигунство... Признаюсь чесно, що після читання я дуже довго думав над тим, а як же ми будемо оговтуватись від війни, як ми можемо покарати ворога, що ж нам робити? Всі знають істину, що не покаране зло завжди повертається, тому у нас дійсно має бути чітке бачення майбутнього та розуміння, що необхідно зробити для безпеки у майбутньому.

Однією з найцікавіших особливостей роману є використання кулінарної книги як засобу шифрування секретної інформації. Едіт передає дані, приховуючи їх у рецептах, що додає сюжету інтриги і підкреслює креативний підхід до розвідки. Цей елемент не лише надає книзі унікальності, а й пропонує читачам відчути напругу і небезпеку шпигунської діяльності.

Роман також вражає детальною історичною реконструкцією повоєнної Німеччини. Авторка майстерно описує атмосферу руїн, відновлення і намагань людей знайти своє місце у світі, що змінився. Це додає історії глибини і дозволяє краще зрозуміти контекст, у якому діють персонажі.

Едіт – це складний і багатогранний персонаж. Вона не тільки відважна шпигунка, але й жінка, яка намагається зрозуміти себе і своє місце у світі. Її внутрішня боротьба і розвиток протягом сюжету роблять її близькою і зрозумілою читачам.

Книга також досліджує теми моралі, обов'язку і співчуття. Едіт змушена робити важкі вибори, які ставлять під сумнів її моральні цінності, і це додає історії емоційної напруги.

З упевненістю можу сказати, що це неймовірно прониклива історія про пошук себе і відновлення людяності в часи хаосу. Селія Різ створила незабутній роман, який захоплює з перших сторінок і тримає у напрузі до самого кінця. Це видання стане чудовим вибором для тих, хто цікавиться історією, шпигунськими інтригами і кулінарними секретами. Для любителів книг на тему війни - терміново купити та прочитати!

Ця книга стала для мене відкриттям. Коли я переглядала анонс та замовляла книгу, очікувала простої, дуже романтизованої історії з шпигунськими хитрощами і рецептами. І дуже сильно помилилася.

Ця історія про післявоєнні роки Другої світової війни. Коли все замість того, щоб прийти до ладу (війна ж бо закінчилася!), заплутується ще більше, бо країни "переможниці" ділять сфери впливу, світ переживає своє нове народження, а прості люди і поодинокі долі залишаються за бортом "великих справ".

Мені книжка дуже відгукується. Можливо тому, що Україна зараз переживає стан війни, яка, на жаль, не закінчиться як тільки ми "відженемо ворога на кордон 1991 року". І живучи сьогодні, ми багато думаємо про те завтра, у якому доведеться жити нашим дітям. Ми не можемо передбачити майбутнє і існують тисячі сценаріїв розвитку подій. Проте вже сьогодні зрозуміло, що війна має руйнівний вплив не просто на країни-учасниці в роки конфлікту, а в буквальному сенсі на покоління людей, які живуть під час доленосних подій і день за днем приймають рішення, ким бути - союзником, чесною людиною, зрадником, дослідником, другом, собою... Приносити користь владі (ким би вона не була сьогодні) чи обрати власні моральні цінності. Для тих, хто любить не просто читати, а аналізувати і задавати питання, ця книга буде дійсно цікавою. І так, питання жінок, емансипації і жіночої дружби тут теж є, проте ця книга точно не зводиться до роману навколо рецептів пирогів і солодких булочок)

Затишного читання!

Твій коханий забрав тисячі життів…
Задля науки, задля Гітлера, задля райху…
Хоч вас вже давно розділяють роки й кілометри, ти вражена цим знанням і хочеш його знайти, щоб притягти до відповідальності. Станеш шпигункою, подвійною агенткою, бо є ті, хто з великою радістю скористаються його фаховими вміннями і досвідом у власних інтересах, бо вįůна не закінчується ніколи. Змінюються лише імена ворогів…

Це історія про британку, провінційну вчительку, що дозволила завербувати себе двом ворогуючим шпигунським відомствам. Вона дозволила обставинам і почуттям висмикнути себе з усталеного, хоч і нудного життя, і кинути в розруху понівеченої Німеччини. Її закручує у вир післявоєнних перерозподілів зон впливу між переможцями і переможеними.
Хороша дівчинка стала пішаком у грі між спецслужбами…

Тут змальована vıûнa з її наслідками: розтрощеними містами, обідраними біженцями, ділками, що заробляють на всьому, бездіяльністю начальства, колабораціонізмом, безкарністю злочинців, скаліченими долями і тілами, ненавистю, звірствами, голодом… Така далека у часі, і така близька сьогоденню…

Попри все це книга не депресивна, читається легко, має приємний стиль написання. Наштовхує на роздуми про переконання, довіру, людяність у складних ситуаціях, провину, переможців і переможених. Історія сповнена шпигунами, інтригами, зрадами, шифрами, кулінарією і трохи коханням. Агенти не «джеймсбондівські», а живі люди зі своїми травмами, хоч завжди привабливі, харизматичні та здібні. Сюжет досить стрімкий. Перша половина книги мені сподобалась більше, бо плин подій та вчинки героїв були більш органічними, і логічними. А от до кінцівки маю певні питання. Але спойлерів тут не буде :)
В цілому книга досить непогана, хоч є нюанси...

Події у книжці відбуваються після Другої світової війни. Вчителька німецької мови Едіта їде у Любек. Там вона має працювати, відновлювати освіту, а паралельно знайти свого знайомого - відданого нациста.

Як передавати якусь інформацію до Англії? Едіта обирає книжку з кулінарними рецептами.

Книжка показує, що хоч офіційно війна закінчилася, але вона ще триває. Бо далеко не всі задоволені та згідні з тим, що вони програли, десятки мільйонів життів просто знищено. І героїня спробує розібратися, хто свій, а хто чужий. Не так це легко, бо дехто добре вміє бути "справжнім" другом.

Дуже перегукується текст для мене з моїми очікуваннями миру і завершення війни. Як правило, зло має бути наказане.Правда,не завжди і не одразу це вдається. Бо дехто вміє бути дуже хитрим. Але час іде, а деякі свідки залишаються і мають дуже добру пам'ять.

Ця історія мене підкупила тим, що вона розвивається у період після закінчення Другої світової війни. Роман присвячений жінкам шпигункам, і розповідає про таємну сторону цієї професії, про совість і мораль, жіночу дружбу, військові події.

У романі багато людяності, він доволі позитивний та не залишає після себе відчуття безнадії. Цікава сюжетна лінія, кулінарні спостереження, переплетені в пазл подій, зацікавлюють і допомагають краще заглибитися у цю історію.

Мені дуже сподобалася Едіта, як персонажка, мені подобався її спокій, впевненість та впертість, яка допомагала досягати мети. Декілька разів ловила себе на думці, що розумію її і поступила б так само. Книжка затягує і швидко читається (прочитала її за два вечори), а фінал мене дуже вразив, адже до останнього невідомо, чим закінчиться ця історія.

Що мені ще сподобалося - книжка тримає в напрузі до останніх сторінок і ця напруга не відчувається штучною. Загалом, книжка мені сподобалася, тож раджу її і вам, особливо, якщо ви полюбляєте шпигунські історії.

Помста – це страва, яку подають холодною.

Як на мене, ця фраза ідеально підходить для опису історично-пригодницького роману від Селії Різ 🙌🏻

У більшості відгуках я зустрічала подібні коментарі: «читається легко», «неймовірно динамічний сюжет», «нерви були на межі від напруженості». Мені ж читалось важкувато, динаміка пролітала повз мою увагу, а напруженість я відчула лише на останніх 100 сторінках (при загальному обсязі в 500).

Можливо, так сталося, тому що мій мозок налаштувався на максимально шпигунську історію з «скандалами інтригами, розслідуваннями», а в результаті отримав виважений, місцями неймовірно болючий та дорослий роман.

Величезним плюсом книги для мене став фінал 💥. Авторці вдалося мене вразити неочікуваним поворотом подій і справедливим завершенням. Це той випадок, коли очікування всього смаку наприкінці виправдовується!

Та все ж ця історія мене дещо виснажила. Однак цей роман щиро рекомендую тим, хто любить непрості закручені історії 🙌🏻