Е. Дж. Меллов

«Танець вогненного моря» Е.Дж. Меллов друга частина трилогії «Мусаї», кожна з яких окрема історія про сестру-чарівницю з Королівства Злодіїв.

феєричний світ, у якому є пристрасть, магія і морські пригоди. ця частина про Нію та її унікальний дар танцю і про Алоса, який знає її страшну таємницю і хоче використати проти неї.

⚓️обрана героїня/ сильна героїня
⚓️магія стихії ( вода, вогонь )
⚓️морська атмосфера
⚓️кораблі, пірати
⚓️від ненависті до кохання з повільним горінням

улюбленою частиною книги була романтична напруга між Нією та Алосом і дуже довге повільне горіння між ними. вони здаються такими ж контрастними, як вогонь та лід, тому що хімія між ними була божевільна.🔥
особливо 36-37 розділи🤭

і флешбеки про їх минуле, які дійсно допомогли забезпечити контекст і побудувати історію в сьогоденні.

ще одна з найсильніших сторін книги- атмосферність.
майстерно поєднана естетика морських пригод з візуальними образами вогняного танцю, пристрасті й сили.

світ відчувається живим, насиченим деталями, міфологією та старовинними легендами.

темп у цій книжці був просто ідеальним, тому що я буквально не могла відкласти її.

без зайвих деталей, вона вам треба! Якщо перша сподобалась мені на 10/10, то ця 1000/10⭐️🤌🏻

«Пісня вічних дощів» Е.Дж. Меллов перша частина трилогії «Мусаї», кожна з яких окрема історія про сестру-чарівницю з Королівства Злодіїв.

ця частина про Ларкиру, наймолодшу сестру.
її унікальна здатність це магічний спів, що може впливати на емоції та навіть знищувати ворогів, саме його дівчина має використати в завданні.

під час цієї місії вона знайомиться з лордом Дарієм і почався такий slow burn, хімія між ними і їхні діалоги це просто🤭🔥
взагалі тропи «джентельмен у біді, якому потрібна
допомога» і «сильна жінка-слабкий чоловік» для мене щось нове і було цікаво за цим спостерігати.

головний герой, не типовий чоловік з фентезі, він без магії, не король чи командувач.
він тихий, не ідеальний, але в цьому й полягає його краса.
і це цікаво, і не типово.

система магії, а саме в цій частині, магія через пісню-це як ковток свіжого повітря у фентезі.
світ Аадилору красивий і продуманий, місце, де магія пронизує все.

фентезі, яке ні нащо не схоже і яке захопило мене з першого речення.
10/10⭐️

Мені дуже сподобалася ця книга! А неймовірне оформлення від РМ – це однозначно 10/10!
Спочатку я сумнівалася, чи варто купувати цю книгу. У мене були змішані емоції після прочитання анотації, але все ж вирішила спробувати – і не пошкодувала!
Загалом, це чудове фентезі з легкою романтичною лінією, наповнене цікавими персонажами, захопливим світом і сюжетом, який запав мені в серце.
Особливо сподобалося, що перша книга розповідає про молодшу сестру. З нетерпінням чекатиму наступних частин про інших сестер, адже нам дали натяки, що попереду на нас чекають захопливі подорожі у їхніх історіях. 🤭

Книга сподобалась! Написана легко і цікаво, нестандартний фентезійний світ. Кожна книга з трилогії присвячена одній із сестер ,тому з нетерпінням чекаю продовження.

Перше, що хочу сказати: я дуже зла на цю книжку. Можливо, я сама винна, бо очікувала від неї зовсім не того, що виявилося в результаті. А, може, це просто не моя книжка/авторка.

💧Сюжет💧
В Аадилорі живуть три сестри, які мають унікальні магічні здібності. І хоч їхній батько — король, але магію сестер слід тримати в таємниці. Але в глибинах Аадилору існує Королівство Злодіїв, де править Король Злодіїв і Мусаї. Їхня магія темна, але чарівна. Усупереч тому, що в Королівстві Злодіїв панує хаос, правила там набагато жорсткіші, ніж в Аадилорі.
Ларкира повертається додому на свій 19-й день народження після проходження ритуалу, за яким вона мала прожити місяць, не використовуючи власні магічні сили. По дорозі додому вона рятує незнайомця від хуліганів. Пізніше на святкуванні свого дня народження вона знову зустрічається з незнайомцем, який виявляється пасинком герцога Лакланського. Але Дарій прибув не тільки на святкування 19-річчя Ларкири. У нього є свої таємні причини бути тут.
Щойно бал на честь дня народження завершується, батько кличе Ларкиру до себе, щоб повідомити, що вона відправляється на свою першу місію. Герцог Лакланський попросив її руки, тож їй доведеться вдавати його наречену, щоб з'ясувати, хто постачає герцога, Гейзара, темною магією, яку той вживає як наркотик.
Отже, Ларкира потрапляє у Лаклан, де ллють вічні дощі й панує сірість. Але так було не завжди. Колись Лаклан був багатим і квітучим королівством. Що ж із ним сталося після смерті герцогині? І чому Дарій так сильно жадає скинути свого вітчима з престолу?

☔️Що мені сподобалося☔️
Похмура атмосфера, оригінальний світоустрій, початок був дуже захопливий. Сама ідея теж доволі цікава.
А ще неймовірно красиве оформлення від РМ.
Було цікаво спостерігати за стосунками сестер. І атмосфера в сім'ї Басетів мені сподобалася.

☂️Що мені не сподобалося☂️
Любовна лінія мене розчарувала. Я не побачила іскри між головними героями взагалі.
В якийсь момент у другій половині книжки авторка просто почала навалювати інформацію про магічну систему світу, його істот і тд. Було трохи важко зрозуміти все це, коли це вивалюють ось так раптово.
Повільний темп оповіді. Для мене це було наааадто повільно. Початок був цікавий і затягнув. Тоді десь 150-200 сторінок не відбувалося майже нічого. Потім на мене висипали гору інформації про магію та істот, мовляв «ну ти там розбирайся якось сама». І під кінець стало знову цікаво й динамічно.
Сама головна героїня мене дратувала і здавалася якоюсь ніякою. Насправді мене набагато більше зацікавила її сестра Нія. А це вже щось означає, бо ж про Нію тут узагалі було доволі мало інформації.

💙Загальне враження💙
Зараз, можливо, будуть спойлери, тому пропустіть цей пункт, якщо плануєте читати цю книжку.
В якийсь момент книжка почала мене дратувати.
По-перше, мене страшно вибісило, що авторка сторінок 300 витратила на розповідь того, що вже було сказано в анотації. Тобто я вже й без цього знала, що буде відбуватися ці 300 сторінок. Навіщо було так усе це тягнути?
По-друге, з анотації я очікувала, що тут буде шалена любовна лінія, коли Дарій і Ларкира таємно зустрічатимуться і снуватимуть плани проти його вітчима, але водночас Ларкира змушена буде вдавати його наречену... І все це мало бути так захопливо, так драматично і тд. Але насправді не було жодного таємного роману, не було хитромудрих планів за спиною Гейзара. Ларкира і Дарій сторінок 200 ходили як йолопи одне навколо одного і лупилися в очі. Інакше я не знаю, як це назвати. Бо щось ніби як відчували одне до одного, але взаємодія між ними була така прісна й нецікава, що навіть жарти між ними здавалися нудними. А про те, що Ларкира насправді не хоче заміж за Гейзара, і їм з Дарієм слід працювати разом, Дарій дізнався взагалі на сторінці 400-й (і це при тому, що в книжці всього 480 сторінок). Тобто по факту пригод і будування планів ми отримали тільки 80 сторінок. Перед тим були блукання величезним замком і діалоги в стилі «я щось знаю, але тобі не скажу».
По-третє, в мене страшно згоріла дупа від того, що авторка на початку залишила гачок, коли Дарій і Ларкира зустрілися вперше, а тоді, схоже, просто забула (або забила) на це. Окей, я розумію, всяке буває. Але щоб головний герой не впізнав дівчину, бо вона перевдягнулася і причепурилася??? І не зміг скласти А+Б, коли і в дівчини, яка його врятувала, не було одного пальця, і в Ларкири теж не було ТОГО Ж ПАЛЬЦЯ??? Змушує замислитися над розумовими здібностями Дарія. І, гаразд, закриємо очі на те, що він її не впізнав. Уявімо, що її обличчя було настільки вимазане брудом, що вона змінилася до невпізнанності, коли навела марафет. Але ж, курво, авторка ніяк не використала ту деталь, що вони вже зустрічалися раніше! Я чекала, що в якийсь момент Дарій допетрає, що то була Ларкира, але до нього не дійшло навіть у кінці. Аж поки Ларкира сама йому не зізналася на останніх сторінках.
Тож у мене питання: шоб шо це було?
По-четверте, єдина постільна сцена, яка тут була, змусила мене сидіти з лицем лиця. Оця деталь про «я в тебе не перша, це засмучує мене» — це взагалі шо? Це взагалі навіщо?
Було відчуття, що сцену 18+ авторка додала просто, щоб було. Бо протягом усієї книжки мені здавалося, що це підліткове фентезі, і тут, бац, на останніх сторінках smut! Навіщоооо?

Словом, не знаю, що сказати у висновку. Це було гарно, але не моє.
Однак Нія, про яку розповідається в наступній книжці, мене зацікавила, тому я тепер геть не знаю, що мені робити. Та й любовної напруги між нею та піратом я побачила більше, ніж у Ларкири з Дарієм за всю книгу.
Треба ще подумати, чи читати далі.
А цю книжку я б порадила тим, хто любить зануритися в атмосферу повільно й неспішно, бо тут саме такий стиль оповіді. І не покладайте багато сподівань на любовну лінію. Тут насправді її не так і багато.

Дивовижна історія у світі, де магія музики має реальну силу! Неймовірно оригінальний сеттинг і захоплюючий сюжет. Головні герої викликають щире співчуття, а їхні пригоди затягують з головою. Особливо сподобалось, як авторка описує магічну систему — дуже свіжо і незвично.

Оооох, хлопчики і дівчатка, це такий slow burn, що я вже й не вірила, що в кінці щось буде.

Почнемо, напевне все-таки із обкладиники, бо чесно перше впала мені в око саме вона, Дуже гарне оформлення. На цьому видавництво дійсно знається. Забігаючи на перед, очікую і наступні книги з цієї серії в такому ж неймовірно гарному оформленні.

Персонажі приємні і викликають різні емоції (не однозначно хороші, не однозначно погані, я таке люблю). Мотивація антагоніста була мені зрозуміла і я йому навіть певною мірою співчувала. Дали на початку книги достатньо інформації про світобудову (карта на форзаці мені тільки не сподобалася, але то таке).
Романтична лінія мені дуже зайшла. Відносини між персонажами розвивалися впродовж усього сюжету разом із розвитком самих персонажів і це неймовірно гарно прописано та описано.

Загалом, книга мені дуже сподобалася. Чекаю сильно продовження. Вважаю цю книгу однією із недооцінених у буктоці.

Довго не наважувалась за неї братись. Та ось руки потягнулись, і мене було вже не спинити.
Десь перші 25-30% книги, як на мене, доволі затягнуті, та потім книга не залишає шансу відірватись від неї, бо кожна сторінка інтригує, що ж буде далі.
Персонажі такі котусики 🐱 Але іноді їх дії дещо збивають з пантелику і змушують здатись питанням "Ви серйозно зараз?".
Загалом гарне фентезі із цікавим світоустроєм та своєю магією!

Чи починати з обкладинки, чи і так все зрозуміло?💘

Очікування? Не можу сказати, що вони були сформовані. Просто хотілося прочитати хороше фентезі з прописаною романтичною лінією.

Враження? Перші 70-80 сторінок (4 розділи) я проковтнула за годину. Вперше читала цікавий пролог. Потім все трохи сповільнилося, що я вважаю дивним для одиночного фентезі (так це серія, але по суті кожна книга - окрема завершена історія). Вже ближче до кінцівки темп знову пришвидчився.

Багато для чого хотілося б більшого розкриття (наприклад Кайпо, бо я очікувала трохи більше ніж речення типу "мені завжди подобалися пташки").

Десь чула, що це типу дарк фентезі. Єдине що тут на таке може наштовхнути це вайб Королівства Злодіїв і дощі Лаклану, а так книжка ближче до ромкому ( хоча не зовсім).

Персонажі круті. Нарешті головний герой, не темноволосий, без магії, не король чи командувач, і що дивного - він тихий, і це не бентежить.

Магія - цікава (омг не фейрі, русалки, вампіри і перевертні).

Хочу зазначити, що я не проти фейрі і темноволосих бед-боїв, просто щось новеньке і це освіжає.

АЛЕ. До того, розкриття чого мені хотілося більше, відносяться і стосунки Ларки з Дарієм. Я просто не зрозуміла на основі чого виросли їхні почуття. Хоча ні, я зрозуміла, просто в книзі цього показано зовсім трошки.

Загалом, книга непогана. Думаю сподобається тим, хто полюбляє книжки типу "Зруйнувати королівство" ( тут не має схожих тропів і сюжетних поворотів, просто концепція одиночного фентезі), яка сподобалася мені трохи більше ніж ця.

Одна з найгірших на моїх полицях, оформлення 100000/10
І сама історія неймовірна

Дуже плавна історія, місцями наївна, місцями хвилююча. Книга читається приємно та швидко — сторінки летять.

Вау, ну це добре, цікава світобудова, така мені вайбова мені здалась, не все розкрили, але попереду ще є дві книги, тож є час. Не те щоб я аж надто переживала за героїв, але все ж було цікаво за ними спостерігати. Напевно ще й вписалась в настрій тому тверда 4