Ще одна емоційна історія від Гувер, яка тримає планку. Прочитала швидко, і як завжди, не залишилась байдужою.

Найбільше сподобалось спостерігати за стосунками Клари й Міллера. Цікава перша комунікація, яка показала, наскільки хлопець є неординарною особистістю. Як він підтримував її в найважчий період життя. Як Клара важко проходила через все це, її щирі, хоч й не завжди хороші, емоції й вчинки. Коли персонажі не є ідеальними, в це краще віриться, бо це як в житті.

Лінія Морґан і Джони теж зачепила. Було сумно усвідомлювати, що вони справді могли б бути разом, і що наче навіть пасували один одному. Але не склалося. І хоча вони прийняли цю втрату можливості не зовсім легко — мені здалося, що легше, ніж це далося б мені.

Книга не залишила важкості після прочитання, але емоцій викликала достатньо. Як завжди у Гувер — про справжнє, складне й близьке до реального життя.

І ще одне — кольорова гама оформлення книги помаранчева. Ніби на зло Міллерові 😄 Це мене реально повеселило.

«Я не обмежуюсь одним жанром. Якщо запхаєте мене в коробку, я виберуся звідти» — Коллін Гувер.

Таки незвично читати Гувер у жанрі містики. Скажімо так: якби я не знала, хто автор, то й не здогадалася б, що це її перо. У книзі немає того емоційного заряду, глибини стосунків і болючої щирості, за які я її люблю.

Проте сюжет справді інтригує. Як скептик, я до останнього шукала логічне пояснення подіям. І хоча його не знайшла, не шкодую, що прочитала. Авторка запропонувала нестандартну, оригінальну концепцію душі — такої інтерпретації я ще не зустрічала.

«Лейла» — це не зовсім моя Гувер, але цікаво було побачити, як вона експериментує з жанрами. Цей роман — радше виняток, ніж правило. Читати варто хоча б заради нової ідеї, якої точно не знайдеш у кожній другій книзі.

Я взагалі не знала, що «Червона королева» — це підліткове фентезі, коли починала читати 😅 Але, мабуть, саме тому вона мені так зайшла — легка, але водночас цікава, з класно прописаним світом і динамічним сюжетом. Часом ловила себе на думці, що мені саме цього й бракувало — книги, яку просто приємно читати, без зайвої затягнутості, але з інтригою і атмосферою.

Мер викликає симпатію — вона звичайна, жива, не ідеальна геройка, і це круто. Світ Срібних і Червоних, боротьба за владу, зради, дивна романтика — усе на місці. Деякі моменти були передбачувані, але деякі повороти сюжету збентежили мене не менше, ніж головну героїню. Чекаю на продовження!

Цікава адаптація грецької міфології в сучасному сеттингу — мінімалістично, але зі смаком. Авторці вдалося поєднати міфологічні мотиви зі світом сучасного світського товариства й інтриг. Хімія між героями відчутна, хоч і доволі клішована, та для жанру це радше плюс, ніж мінус. Легко читається, тримає увагу, особливо сподобається фанатам романтичної еротики.

Не варта того, щоб витрачати на неї час. Ну хіба що якщо хочете познайомитись з прикладом дійсно поганого роману. Авторка хотіла, щоб читачі червоніли від сороміцьких речей й «гарячості» цієї книги. Червонію, бо це капець як виявилось погано. Тут читачі не знайдуть еротичний переказ «Красуні й чудовиська», чого власне очікувала й я. У авторки цього не вийшло. Еротика й сюжет зшиті фіговими нитками, які ледве тримаються та й не пасують за кольором. Еротичні моменти просто тут просто щоб було, наляпані ще й як попало. З фентезійною частиною теж ніц не вийшло: не пропрацьовано, не зрозуміло, між персонажами не відчувається хімія. Вийшло якесь чудовисько Франкенштейна з еротики, фентезі, примітивних діалогів, плоских персонажів. Дійсно, недолугий фанфік на «Красуню й чудовисько»