Спонтанно купила цю книжку. Повелась на анотацію де було зазначено, що це історія з гострим сюжетом, в якому на читачів очікують неймовірні інтриги, секрети, атмосфера романтики й шпигунства.

На початку мені пригадався фільм "Діти шпигунів". Тут теж всякі наворочені шпигунські штуки, таємні організації та вчорашні підлітки рятують світ.

І знаєте, мені дуже сподобалось. Історія молодіжна, але не позбавлена глибокого сенсу. Адже і Вінтер і Сідні мають свої непрості історії.
Спочатку я скептично поставилась до того, що одним з головних героїв є попзірка 🙈 Але Вінтер не розчарував і в тандемі з Сідні добре справився зі своєю місією. Взагалі їх взаємодія була така тендітна та крихка, яка може бути тільки у 19 років)

Мені особливо сподобалось, що тут поєднався трилер з перестрілками, викраденнями та легка романтика (аж з одним поцілунком 🤭). У частині "врятувати світ" фінал дуже динамічний та екшн-овий. А що стосується Вінтера та Сідні, то я майже засмутилась 😔 Але потім подумала, що їм тільки по 19, тому вони мають ще весь час цього світу, щоб зрозуміти хто вони одне для одного 😊

Ще не вирішила чи читатиму наступні частини, адже фінал закритий. Але філософія цієї історії мене зачепила.

Сильна, глибока та сумна історія про жінок, які з плином часу та життєвих обставин стали одна для одної найближчою опорою. Історія про те, що не завжди все вирішує одна кров і що інколи кров це   ̶н̶е̶ вода.

Маємо розповідь від імені свекрухи та невістки. Кожна з них розповідає свою історію від минулого до теперішнього. Кожна з них вихована у кардинально різних родинах. Розповідь кожної з них з точки зору їх життєвого шляху.

Я, якщо чесно, думала, що це буде книжка про vбивствo противної свекрухи і намагання родини вигородити себе в очах слідства. Але, це історія зовсім про інше.

Свекруха це жінка, яка як то кажуть "зробила себе сама". Тому своїх дітей вона виховувала по принципу "найгірше, що я можу для тебе зробити - це допомогти". Мої враження від Діани не були поганими з самого початку, а у кінці я співчувала їй від всього серця. Це дійсно сильна жінка. Вона жінка з міцним панциром, але крихким наповненням.
Люсі - невістка, яка виросла без матері, тому мріяла отримати від свекрухи підтримку та любов.
Їх стосунки нагадували "ходіння по мінному полю". Кожна з них будувала стосунки відповідно до свого внутрішнього наповнення. Тому інколи здавалося, що між ними повне нерозуміння, а інколи, що вони розуміють одна одну без слів. Це тандем, який у фіналі викликав у мене дуже щемливі емоції.

Звісно у сюжеті є й інші ключові герої. Чоловік Діани, її дочка з чоловіком та син. Кожен з них не був прохідним у цій історії. І в певні моменти відігравали ключові ролі у книзі.

"Свекруха" точно сподобається, якщо підійти до неї з правильними очікуваннями. Не чекати напруги та гострих емоцій. Натомість бути готовим до того, що фінал розіб'є вам серце ❤️‍🩹

Враження в мене цікаві 🙃

Здається, я знайшла ще один троп, який мені не подобається у книжках. Це стосунки між учителем та ученицею. І це не через мої високі моральні принципи, бо в мене вони не такі 🙈 Але мені бридко було спостерігати за (прости господи) стосунками 40-ка річного учителя і 16-ти річної учениці у стінах школи.

Вчитель, його дружина, її коханець, учениця. Авторка такого накрутила з цим квартетом у фіналі, що здивувала так здивувала 🤯 Насправді сюжет доволі передбачуваний... був спочатку. Але Мак-Фадден була б не Мак-Фадден якби розв'язка не перевернула все з ніг на голову. Звісно вийшло дуже накручено, я вже й дочитала, а потім до мене тільки дійшло хто такий Насправді Джей. Тут немає жодного хорошого персонажу. У кожного з чотирьох - рильце в пушку. Тому я багато бісилась та обурювалась через їх поведінку. Але що мене порадувало, це те, що все-таки жіночі хитрощі обіграли чоловічу наглість 😁 І я ще раз переконалась, що помста, це справа, яку подають холодною 😉

Цей психологічний трилер точно буде у моєму ТОПі цього року 🔥

Динамічно, насичено, інтригуюче. Деякі моменти були для мене передбачувані. Але попри це, було дууже цікаво. Пазл ніяк не складався. Я здогадувалась до чого все йде, але ніяк не могла зрозуміти який чином то все сталося...

Дві подружні пари, покоївка її друг та слідчі. Хтось із них ненадійний оповідач 😉
Розповідь у двох часових проміжках. До vбивcтвa і Після.

Мені, до речі, дуже сподобались слідчі. Їх взаємодія, спілкування... Я сприймала себе на думці, що було б чудово і я б з задоволенням почитала якусь детективну серію, де вони головні герої.

"Щоденник покоївки" це розповідь про те, що карма таки існує. І скільки б грошей ти не мав, які зв'язки тебе б не прикривали - ти завжди пожнеш те, що посіяв 🙃

Авторка добре прописала характери персонажів.

Спочатку мене дратувала Покоївка. Її поведінка, одержимість бажанням приміряти чужі життя, але чим ближче до фіналу, то я все більш усвідомлювала її нещасність 😔

Чоловік та дружина з тих багатіїв, для яких важлива ідеальна картинка, але у шафі вони мають, окрім дизайнерських речей, ще й сейф з брудним секретом.

Розв'язкою я задоволена. Я б навіть сказала, що вона ідеальна...

Читайте, якщо любите чесні історії про те, що минуле, яким би далеким воно не було, завжди залишається з тобою.

Веспер Райт, виросла в общині сатаністів.
Але їх життя доволі сучасне, мати Веспер відома акторка фільмів жахів, жінки п'ють просекко, а будинки обладнанні всіма благами цивілізації. Проте одержимість громади культом Сатани, тисне на дівчину, і у вісімнадцять років вона покидає селище. Але одного дня Веспер отримує запрошення на весілля кузини та колишнього хлопця, що відбудеться на сімейній фермі.

Мені дуже різало око те, скільки разів на одну сторінку згадувався Сатана та пекло. Розумію, що основа сюжету - це поклоніння володарю пекла. Але мене це трохи напрягало.

Початок був дуже інтригуючий та захопливий. Повернення "чорної вівці" привертає увагу всієї общини, косі погляди, перешіптування... Веспер же, в цей час намагається зберегти здоровий глузд від "радощів" воз'єднання із сім'єю. Особливо під час жертвоприношення на весільній церемонії 🤐

Але в середині відбулося пару подій, які здались мені трохи дивними та сюрреалістичними. І я подумала, що фігня якась починається 🤨 Та далі стало зрозуміло до чого були всі ті містичні штучки.

Читаючи заключну частину, в мене очі були розміром по п'ять копійок. Те скаженство, під час "зняття печатки" на голову не налазило 🤯
З одного боку все дуже сучасно, а з іншого - якісь середньовічні ритуали та божевільне поклоніння одній людині, яка проголосила себе Сатаною.

Знаю, що багатьох цікавить питання містики у сюжеті. Так, тут є містика. Але вона дуже гармонійно вписалась в історію. І я навіть рада, що містика залишилась містикою, а не знайшла пояснення у якійсь шизофренії головної героїні 😵‍💫