Всі так боялись змін у Благословенні небесного урядника, але я на даний момент бачу лише позитивну сторону всього цього.

Другий том сам по собі не містить дуже багато тактильної взаємодії, перший поцілунок ми, здається, маємо отримати в третій книзі, а в четвертій буде та сама сцена 😈 (хто знає, той знає).

І що ж по змінах?

Ми маємо більш структуровану розповідь про банкет, показ сили та майстерність Сє Ляня і найголовніше — набагато більше взаємодії Сє Ляня та Хва Чена ❤️‍🔥

Не знаю, що ви собі там думаєте з цього приводу, але більше спілкування та милих моментів між Хвалянями особисто мені до душі ❤️‍🩹
Такі вони вже хороші!

Тому я вважаю, що нова версія авторки виглядає досконаліше! Помітно, що вона виросла в майстерності письма, її текст став ще більш логічним, закриває більше питань, а реакція Хва Чена на все, що відбувається з Сє Лянем це взагалі 🥹
Достатньо різка зміна повʼязана з одним персонажем… тепер все стало зрозуміліше, але все ж таки це вже дещо інакше… хоч і некритично. Загалом мені сподобалось🥰

Я не дуже дружу з янґ едалтом, бо часто бачу там сюжетні дірки, легкі історії, персонажів, які не притягують... Я знала, що Темне сходження — це YA, але на нього були такі гарні відгуки, що я вирішила таки його взяти.

Як тільки я почала читати, то зловила дуже жирний вайб Володаря перснів, бо побачила прям цілу схожу сцену (хто поняв, той поняв 😁) і думала, що вся книга буде в такому стилі...

Так, тут є древнє зло, яке прокидається, є обраний, який стає на шлях боротьби, є магічні артефакти, АЛЕ…

Ця книга, хоч і має вайби ВП, насправді дуже від нього відрізняється. Це індивідуальна, самобутня, якісно прописана історія, яка дуже класно розкривається по ходу сюжету. Легкий початок, який поступово переростає в напружений кінець. Як для свого піджанру супер 👍🏻

В другій частині обіцяють скло, а я вже протираю лапки, бо я і скло — друзі навік 🤭 Ох, як же я люблю, коли книжкові герої страждають… 😁

Дочитала Темне сходження 🖤

Я не дуже дружу з янґ едалтом, бо часто бачу там сюжетні дірки, легкі історії, персонажів, які не притягують... Я знала, що Темне сходження — це YA, але на нього були такі гарні відгуки, що я вирішила таки його взяти.

Як тільки я почала читати, то зловила дуже жирний вайб Володаря перснів, бо побачила прям цілу схожу сцену (хто поняв, той поняв 😁) і думала, що вся книга буде в такому стилі...

Так, тут є древнє зло, яке прокидається, є обраний, який стає на шлях боротьби, є магічні артефакти, АЛЕ…

Ця книга, хоч і має вайби ВП, насправді дуже від нього відрізняється. Це індивідуальна, самобутня, якісно прописана історія, яка дуже класно розкривається по ходу сюжету. Легкий початок, який поступово переростає в напружений кінець. Як для янґ едалт взагалі супер 👍🏻

Події описані логічно, все подається поступово, немає надлишку зайвої інформації, але водночас все необхідне є. Десь третина книги йшла легко і не особливо аж захоплювала, а далі пішло, як по маслу.
Це перша частина, тому скоріш за все розкачка через чимось більшим.
В другій обіцяють скло, а я вже протираю лапки, бо я і скло — друзі навік 🤭 Ох, як же я люблю, коли книжкові герої страждають… 😁

Ця серія - моя римська імперія ❤️‍🩹

Перша книга - це лише початок знайомства з величною історією кохання та болю.
Перед нами Сє Лянь - Бог, який є посміховиськом і збирає сміття. Він двічі був скинутий з небес, але зміг потрапити туди втретє. Здається, що він надто простий, але його минуле розібʼє вам серце 💔

Також перед нами Хва Чен - король примар, одне з найстрашніших лих, яке є в світі. І саме цей хлопець дуже зацікавлений в тому, щоб бути поруч з Сє Лянєм. Але чому? А причина є…

Це історія про кохання, самопожертву та підтримку.
Коли ви прочитаєте першу книгу, то можете не зрозуміти, чому вона подобається такій великій кількості людей. Але коли дійдете до останньої і перечитаєте першу, то знайдете стільки деталей, які вкотре покажуть, наскільки безмежною буває любов.

Ця частина ще більше закохала мене в цю історію. Настільки вона цікава, динамічна, незвична, а найголовніше те, що її важко з чимось порівняти. Я не можу знайти книгу, на яку вона схожа…

Спочатку я думала, що це становлення зла, як в Сильмариліоні, потім, що це Володар перснів (не буду казати, яким тропом)… Мені думалося, що це такий собі корейський формат Толкіна, і можливо в чомусь його вплив таки є (або ні), але насправді це особлива унікальна історія. Це просто я намагалася знайти твір, з яким можна порівняти цю серію.
Але так і не знайшла поки.

Це оригінальна історія, яка вже зламала купу шаблонів. Здається, що ти розумієш, до чого хилить автор, що ти розгадав його ідеї, а потім він легко викручує все в іншу сторону.

Якщо говорити конкретно про другу книгу, то це ще одна класна історія про світ, в якому живуть наґи, доккебі, люди, лекони, збирачі душ і всяка гидота. Історія, яка зачіпає в тексті питання патріархату, колоніалізму, смертності, людських якостей та межі жорстокості.

Уявіть собі істот, які схожі на людей, але розмножуються яйцями, спілкуються передачею думок, не мають серця і живуть в суспільстві, де панує матріархат.

Автор серії чоловік, більшість героїв чоловіки, але ж яка тут є жінка, яка одразу захоплює своїми вміннями та позицією ❤️‍🔥

Загалом мені подобається те, як прописані всі персонажі, вони глибокі, цікаві, тут є місце і гумору, і невдачам, а також сірій моралі, яка стосується деяких героїв.

Друга книга розкриває більше минулого Кейґана Дракара, а також мотиви деяких інших персонажів, також більше акцентується на богах, які в цій серії, тому все стає цікавіше і заплутаніше. Кліфгенгера тут немає, як і в першій частині, але історія завʼязується так, що просто неможливо не чекати наступну.

Оцінки книгам я не ставлю, просто це ще одна серія в топ найкращих ❤️‍🔥
Люблю, захоплююсь, чекаю наступну частину 🥰