Чи замислювалися ви, як би склалося ваше життя, якби ви зробили інший вибір, пішли до іншого інституту, познайомились з іншими людьми…чи вибрали інший смак морозива минулого літа? Усі наші дії, навіть незначні дії, можуть призвести до розвітлення, до нових життів в паралельних світах. в теорії, поки що, звісно😉

Наша головна героїня Нора Сід отримала такий шанс. СПОЙЛЕР!! Розчарувавшись у своєму житті, вона накладає на себе руки і потрабляє в опівнічну бібліотеку, де книгам немає кінця і час застиг о 00:00. Кожна книга може відправити її у інше життя: де стала рок-зіркою, науковицею, доглядачкою за тваринами, успішною спортсменкою та дружиною.

Та чи відповідає життя, яке вона важала кращим її очікуванням?

“- Життів у тебе стільки, скільки є можливостей. У різних життях ти робила різні вибори, і наслідки були теж різні. Якби ти зробила по-іншому бодай якусь дрібницю, твоя історія пішла б зовсім інакше. І всі вони існують в Опівнічній бібліотеці. Вони справжні настільки ж, наскільки оце життя.”


Мені спочатку не сильно заходила книжка, типу так, мені подобається концепція паралельних світів, навіть дуже, але початок йшов туго. З середини книжка вже набрала обертів і ставало все цікавіше, як у Нори після кожної книжки потрошки з’являється бажання жити.

Ця книжки для роздумів. Після неї ти починаєш по-іншому дивитись на своє життя. Більше цінувати.

Я б радила прочитати її. Просто раджу🙂‍↕️

Книга: "Алхімія свободи"
Видавництво: Жорж
Оцінка: 5 🧪/ 5
Ми взяли цю книжку на презентації, на якій була присутня авторка, ну, ви вже бачили з постів вище.
"Була б я звичайним алхіміком - горя не знала"
Історія починається зі знайомства з дівчиною на ім'я Медина, яка розповідає нам про своє місто з ніжністю та любов'ю.
"Світле місто - місто, в якому навіть уночі не зовсім зникає день. А ще це столиця."
Вона живе у сім'ї алхіміків: мама, тато та два страших брати. Алхіміки - поважні люди, не бідують, бо виробляють замовленя навіть для королівського двору. Якось Медина пішла у своє улюблене місце за межами міських мурів, щоб усамітнитися. Та в цей раз її спокій порушили вершники в пишних вбраннях, які сідлали лапкарів. Та один вирвався уперед і вже якоїсь миті його лапкар летів у річку, стрімку та небезпечну, а сам чоловік вилетів із сідла. Медина сиділа недалеко від нього, тому вирішила кинутися до урвища, сподіваючись не знати навіщо. І вона ще не здогадувалася, які пригоди на її дупу через це очікують. 
"Так само лишаються поруч і деякі люди, не пов'язані з нами кровними зв'язками. І таких людей ми називаємо давніми вірними або гарними друзями. Проте я ловлю себе да думці, що ми не завжди пам'ятаємо знайомство навіть з ними. Є миті, про які ми часто згадуємо: вони сповнені почуттів, вражень і спільних пригод. А що було до них? А між ними? Просто життя"
Боже, це було круто, я прочитала книгу за 2 дні, просто не в змозі відірватися. В мене закінчились майже стікери, поки я відмічала сцени та цитати, які мені сподобалися. Я сміялася, вскрикувала, пищала - була буря емоцій. У якийсь момент я поринула настільки, що наче встала на місце Медини та відчувала все так само, як вона. Це було неймовірно 🥹Мені подобається, що тут використовують саме алхімію: головна героїня вчиться, розвивається та користується набутими знаннями дуже вправно. Це круто! Я неймовірно рада, що ми купили цю книжку. Дуже її раджу тим, кому не вистачає кохання, драми та гострих почуттів 🫶
Вибачте за увагу, дякую ✨

Книга: "Жовтолика"
Видавництво: Жорж
Оцінка: 3,5 📝 / 5
Я давно дивилась на цю книгу, а вона на мене. Але завдяки одній прекрасній жінці ми змогли взяти їх зі знижкою ✨✨Перед читанням я бачила багато оглядів і відгуків на неї, та вони дуже різні - хтось плюється, а хтось хвалить, тому у мене були упереджені відчуття. Та після того, як ми сходили на книжковий клуб за цією книгою та обговорили її сюжет і героїв, моя думка трошки змінилась. Клуб допоміг глянути на книжку, персонажів і її сенс із різних сторін, через що я наче глибше у неї занурилась.
"Зараз я почувалась так, наче писала за нас обох, Наче естафетна паличка у мене"
 Джун та Атена випускниці Єльського університету. Їхня дружба триває вже багато років. Джун живе у тіні своєї подруги, вона заздрить її успіхам і таланту письменниці. Атена популярна, її номінують на премії, вона навіть підписала угоду з Netflix. Атена та Джун відмічають підписання контракту. Вони перемістилися у квартиру Атени, де Джун мигцем побачила у кабінеті щось схоже на рукопис. Дівчата випивають, розслабляються, а Атена вирішила зробити млинці та нямка стала причиною дурної смерти. Вона почала задихатись... Джун намагалася її врятувати, але це було марно. Після прибуття лікарів і поліції Джун пішла додому шокована... Та у її сумці лежав Атенин рукопис. Атена - мертва муза. І я, згорьована подруга, яку переслідує її дух, не здатна писати, не відгукуючись на її голос.
Я не можу сказати, що я прям у захваті від книжки, але язик не повернеться назвати її поганою. Мені подобається, що в ній демонструється, що за ширмою видавництв, відносини до письменників і відношення письменників до інших.
" Читачі нав'язують власні очікування не лише від історії, а й від твоєї політики, філософії, етичного ставлення до всього на світі. Ти, а не твоє письмо, стаєш продуктом: твій вигляд, твоя воля, буденні дотепи й онлайн-суперечки з тими, хто не згоден з тобою, на що реальному житті було б начхати"
Раджу хоч раз прочитати цю книжку. Спочатку я поверхнево ставилась до персонажів, та після книжкового клубу перейнялась ними.
Вибачте за увагу, дякую ✨

Книга: "Щоденники вбивцебота"
Оцінка: 5 🤖 / 5
Видавництво: Жорж
Випадково натрапила на ці книжки у книгарні, дуже заінтригував опис, через який одразу виникло відчуття, що воно мені точно сподобається. Вартмехи - це боти-охоронці, яких орендують у компаній для захисту під час усіляких місій. Вони стежать за периметром, слухають накази людей і захищають їхні тупі сраки від небезпеки. Один із таких наш головний герой, він воліє, щоб його називали вбивцеботом. Колись, хакнувши свій модуль контролю й отримавши доступ до медіафайлів, він провів 35 000 годин, переглядаючи їх. Тепер, отримавши контроль над собою, він воліє тільки лінуватитись і передивлятись свій улюблений серіал.
"Хакнувши свій модуль контролю, я міг стати масовим убивцею, проте виявив, що отримав доступ до об'єднаного потоку розважальних каналів на супутниках компанії"
Книжки розділені на окремі історії шляху нашого вбивцебота, ситуації та мандри у яких він побував, цікаві знайомства з людьми й не тільки. Там гумор, екшн, колоритні персонажі, які як припадуть вам до душі, так і будуть бісити. Це прикольно, коли оповідь іде від лиця своєрідного бота з особистістю: як він дивиться на ситуацію, що думає, коли людиська знову наражають себе на небезпеку і їх треба звідти витягувати, його відношення до них та інших ботів (чи то інші вартмехи, звичайні боти, чи транспортні (як мій улюбленець ДАТ🥰)).
"Так і є, єдиний розумний вихід із ситуації - вбити їх усіх. А я надумав обрати тупий вихід"
На мою думку, ця книжка може зайти навіть якщо ви не дуже знайомі з жанром фантастики, бо тут не так багато отих усіх страшних термінів. Або, якщо ви тільки починаєте ознайомлення з цим жанром, це буде гарний початок.Четверта частина тільки вийшла, а я вже чекаю на п'яту 🥺Однозначно раджу!
Вибачте за увагу, дякую ✨

Книга: "Те, що тривожить мерців"
Видавництво: Жорж
Оцінка: 5 🍄 / 5
Я взяла цю книжку, бо планувався книжковий клуб по ній. Та вже по назві було зрозуміло, що вона мені сподобається, навіть не читаючи анотації.
"Мені не було відомо, як упоратися з цим видом смерті, що приходить повільно й невідворотно і, вчепившись, уже не відпускає"
Історія розповідає про офіцера у відставці, Алекса Істона, що приїхав до своїх давніх друзів, бо отримав листа про те, що подруга хворіє. Головний герой відправився до їхнього старого моторошного дому, та навіть місцевість, де вони проживають, лякає до дрижаків. Відтепер йому треба дізнатися причину загадкової хвороби та повірити у неможливі речі.
"Мертві залишаються мертвими. Їм байдуже"
Мені дуже сподобалась книжка, вона маленька та легко читається. Я читала її вночі, що ще більше додало атмосфери та іноді навіть бігали мурашки по шкірі. Незважаючи на те, що книжка маленька, її історія прописана добре - немає того відчуття, яке зустрічається в деяких книжках, що її писали писали похапцем. А обкладинка просто шик, дійсно заворожує 😉Чесно, я ходжу та рекомендую її всім. Може дійти до того, що буду змушувати друзів її читати 😡 Думаю, вона не залишить байдужим навіть тих людей, що не дуже полюбляють трилери.
Вибачте за увагу, дякую 😉