Чи не вперше в житті я кайфувала від слогу під час читання більше ніж від сюжету. Не в усіх місцях було зрозуміло за логікою, що відбувається, але авторка так будувала речення, що емоційний спектр змінювався дуже часто.

Мені сподобалось. Вважаю що це книга про самотність… та шизофренію… або речовини… або про все разом. Дуже багато питань, не зрозуміло хто з героїв справжній, а хто уявний.

Переживала, що через хайп книга не виправдає очікувань щодо її особливості та незвичності, проте вона їх перевершила. Нічого подібного я не читала. Атмосферою хіба нагадало тільки фільм «Чорний лебідь».

Чекатиму другу частину!

Можуть бути спойлери!!!!

Купила цю книгу по рекомендаціях в книгарнях, але там мене одразу попередили, шо книга важка і в кінці розібʼє мене вщент, проте цього не
сталось. Кінець був дуже логічним, і від того що живеш в Україні, весь час проводились в голові паралелі, за яких не потрібно було пояснення «чому саме так сталось». Трішки більше половини книги було затягнуто, тому читала доволі довго, проте далі - навпаки, дуже все швидко та інтенсивно розвивалось, але через це в мене виникло враження що чогось в цій «активній» другій частині не вистачає. Але задумка дуже цікава, подібного не читала. Книга у мене не викликала сильні емоції, проте я її багато обмірковую. Через країну-гній, найбільше зрозуміла дії та думки Робіна; до війни, мабуть, змогла о навіть - поспівчувати летті...

Книга порушує дійсно багато питань, особливо нерівності (класової, гендерної, расової), доволі «базована» щодо імперіалізму (хоча, якщо чесно, було трішечки дивно читати про китайців з боку пригнічених, але то таке).

P.S. Протягом книги задавалась питанням як і можуть читати росіяни ∞ ... але наскільки я зрозуміла, що права на переклад були в них ще до 2022 року.