Я не мала жодної причини брати до рук книжку про ботаніку. Я живу в місті, а мій єдиний «ботанічний проєкт» — це забута цибуля, яка пустила зелені стрілки в нижній шафці.
Але я вже читала книжку Олексія Коваленка «Рослини-прибульці», і знала: якщо хтось і здатен зробити ботаніку цікавою навіть для людини без городу — то це він.

Плоди, класифікації, латинські назви — усе це здавалося мені далеким і трохи нудним. Чимось, потрібним хіба школярам або науковцям. Але Коваленку вдається неможливе: навіть термінологія в нього звучить як стендап. Бо, виявляється, усе, що я знала про їжу, — брехня.
📌 Помідори — фрукти.
📌 Полуниця — зовсім не ягода.
📌 Гречка — взагалі горіх.
📌 А ананас перетравлює вас, поки ви їсте його.

І це лише вершечок фруктово-овочевого айсберга.
Адже той поділ на «фрукти» й «овочі», яким ми користуємось із дитинства, — взагалі не витримує жодної наукової критики. Це більше про маркетинг, ніж про ботаніку.

Проте ця книжка — зовсім не про зубріння чи заумну науку. Вона написана з такою легкістю, добрим гумором і щирим бажанням ділитися знанням, що мимоволі починаєш захоплюватись. Це інтелектуальні гірки з мемами, фактами, історичними екскурсами й такими жартами, які змушують тебе перечитати речення вголос, аби хтось теж поржав. Тут є і коротка лекція про ГМО і вітаміни і чому іноді краще просто сказати «ммм, смачно» й не морочити собі голову класифікацією.
Це книжка, яка зненацька пробудила в мені цікавість до речей, що здавались нудними, академічними й не «моїми».

«Горішки гречки, зернівка рису, горіхи ліщини з ботанічного погляду такі самі фрукти, як і банани».
От і живіть тепер із цим.

О, ця історія знайома кожному тату та мамі 😅
Бодьо з Мисею беруться за прибрання, але… знайшлася іграшка, друга, третя… І от уже прибирання перетворюється на гру!
Книжка з гумором і легкістю показує: порядок – не ворог, а союзник у грі.
Мені дуже подобається тато в цій історії — спокійний, залучений, не нав’язливий.

Взагалі, моя слабкість — книжки, які показують побут без моралізаторства, і ця — саме така. Ілюстрації чудові, атмосфера — тепла й домашня. Ідеальний подарунок для родини, яка вчиться прибирати разом 🧹

Ми читали цю книжку, коли донька була зовсім мала й трохи боялась лікарів 🩺
А з Бодьом стало якось спокійніше. Особливо сподобалась метафора з драконом, якого треба заспокоїти — дитина миттєво проєктує на себе!
І Бодьо не просто пацієнт, а справжній герой 💪
Пам’ятаю, як донька серйозно казала на вакцинації: “Я не плачу, я — як Бодьо!”

Мені подобається, що тут нічого не замовчується, але все подано з турботою, навіть із гумором. Тут малюки дізнаються про симптоми хвороби, температуру, познайомляться із інгалятором і багато нового та корисного. Цю книжку я часто дарую друзям із дітьми, бо вона – справжня підтримка для малюків, яким страшно йти на огляд.

Це була одна з перших книжок, яку ми з донькою читали щовечора. Пам’ятаю, як вона обіймала свою іграшку, а я читала про автокран, що дуже втомився, і ятку з морозивом, яка вже не працює... Маленький світ поступово засинав — і вона теж. Ми самі вигадували, хто ще “лягає спати”:
🐱 кішка на підвіконні,
👧🏻 подружка із сусідньої квартири,
🛝 гойдалка на майданчику)))

Формат зручний для маленьких ручок, кольори теплі, а сюжет такий простий, як сам вечірній ритуал. Ми перечитали цю книжку сотні разів, а зараз вона стала нашим перевіреним подарунком — бо точно знаю, як добре вона працює, коли малюку треба “перемкнутися” після активного дня 💫

Ця книжечка допомогла нам пережити найбуркотливіші ранки, коли донька почала ходити до садочку ⏰ Вона тоді ще не дуже любила прокидатися, але з Бодею й Мисею все ставало трохи веселіше — і зубки чистити, і снідати, і шукати шкарпетки 🧦 Ми читали, повторювали, грали в “як у книжці”, і поступово ранкові справи стали ритуалом із посмішкою.

Найбільше мені подобається, що книжки про Бодя проживають день разом із дитиною — не повчають, а просто показують, як усе відбувається. Це був наш перший досвід планування справ: що за чим, навіщо і чому саме так.

І хоч донька давно вже переросла її сюжет, наш “чеклист ранкових справ” залишився з нами — тепер він просто трохи доросліший 📝