Фух, я навіть не знаю, з чого тут почати 😅 Сказати, що це масивний доробок - нічого не сказати. Говорити про те, що тут описаний цілий світ - означає применшити його масштаби.

В якомусь американському буктоку я бачила порівняння цієї серії з Гаррі Поттером в контексті своєї значимості. Не впевнена, що можу тут погодитися, бо це знааааачно складніша література.

Перша книга з серії читалась мною дуже повільно, майже 1,5 місяця і я, направду, виснажилась від неї і навіть впадала і якийсь недонечитун. Бо для того, щоб якісно її прочитати і осягнути, потрібно цілком і повністю себе присвятити цій історії. Я ж міксувала і паралельно читала ще деякі інші книги просто щоб упевнитися, що я ще досі можу читати швидко динамічні історії 😅😅

Дещо для мене так і залишилося незрозумілим і зробити собі якусь шпаргалку по книзі, щоб одне з іншим пов'язати, я так і не змогла, тож просто забила і насолоджувалась історією, не вдаючись у деталі ✨

Серед усіх сюжетних ліній історія Каладіна видалась мені найцікавішою, сподіваюсь, подальші серії книг мене не розчарують 😅

Піду морально готуватися до наступної частини 😂

P. S. Так і не зрозуміла, чи то в книзі неякісний трохи переклад, чи то просто вигаданий автором світ настільки химерний, що деякі слова просто не ліпилися до купи, однак відрізнити, які з них некоректно перекладені, а які - відповідник вигаданих автором дивних слів, я так і не змогла 😅

Наркотики - зло. Отак двома словами можна описати цю книгу, якщо не вдаватися в подробиці. Наркотики супроводжували Деймона усе його дитинство та юність, були невід'ємною його частиною. Як і голод, і злидні. А ще - самотність і відсутність можливості покластися в цьому житті хоч на когось, окрім себе.

Барбара Кінґсолвер прекрасно описала, в яку глибоку яму може завести людину вживання наркотиків і відсутність уваги до дітей з боку дорослих. Головний герой - той самий Мідноголовий Демон - прекрасний варіант персонажу, якого читач водночас любить і якому співчуваємо, але в той же час і засуджує.

Тим не менш, книга залишила по собі відчуття, ніби чогось не вистачило 🥲 Кінцівка мене чомусь розчарувала, хоч якби вона була інакшою, я б теж засмутилась. І явно є якісь локальні контексти, які мені не до кінця зрозумілі. Однак це значно краща книга за переважну більшість з тих книг, що були нагороджені різними преміями, які я читала

Всі ми за щось чіпляємося в цьому житті. Часто — за мрії, які ніколи не справдяться, за сподівання, які ніколи не виправдаються, за спогади, які не проживеш заново і за людей, які ніколи вже не будуть такими, як раніше.

Ця книга — про зачіпки, буквальні і фігуральні. Вона про дівчинку, яка не може врятувати батька, хоч і дуже хоче. Вона про батька, який не в змозі боротися зі своїми бажаннями. Вона — про Руду-і-Злу, яка живе точно не тим життям, про яке мріяла.

Ця книга — про алкоголь. І його деструктивний вплив на життя. Вона — мінімальні зміни у мовленні, які дитина вчиться помічати і розуміє, що батько нетверезий. Вона — про страх, бо ніколи не знаєш, чи доведеться забирати чоловіка з буцегарні, з лікарні чи з моргу.

Ця книга — про магію, яку кожен створює самотужки і таку, як захоче. І про те, що буває, коли останній промінчик надії зникає з горизонту.

У мене були побоювання, що ця книга розіб'є мені серце. Скажу так — боялась я недаремно. Вона залишиться в моїх думках надовго 💔

🧛 Вампірів не існує і крапка. Не існує їх навіть в такому химерному світі, в якому живуть Засновники і Поспільство і в якому кожен третій житель Манчестеру володіє якимись здібностями.

Тож коли на вулицях Манчестеру ці самі вампіри починають з'являтися, стривожені цим усі. А герої газети "Цей химерний світ" як завжди беруться за цю справу, щоб дізнатися, звідки все-таки ці кровопивці взялися 🤔

Як завжди, британський гумор не дає засумувати, а мозок автоматично озвучує всі діалоги голосами акторів українського дубляжу. Дуже хотілося б, аби на цю химерну серію книг зняли якийсь мінісеріал 🤞

Іноді зі мною стаються ось такі книжки, які "проковтуються" буквально за декілька годин. Якби в словниках можна було б підбирати книжки як синоніми, то ця книжка стала б синонімом слова to giggle (хихотіти), адже це саме те, що я робила весь час, поки її читала 😄

Отже, уявіть собі редакцію газети, яка пише про якісь паранормальні штуки, типу про появу НЛО і про туалети, в яких вселився демон. Або редакцію газети, до якої телефонують ненормальні і стверджують, що в їхнього папугу вселився привид Елвіса Преслі, або що вони одружилися з Лох Нессом. А нашій головній героїні і уявляти не треба — вона там працює.

Зазвичай, в редакції газети "Цей химерний світ" панує безлад, бо головний редактор весь час нетверезий або грубий або стріляє в себе з мушкета. А кожного понеділка один зі співробітників намагається покінчити життя самогубством. Однак цей безлад змінюється, коли один з фанатів "Химерного світу" загадково гине, і тоді перед командою постає завдання — розгадати цю загадку.

Якби серіали "Офіс", "Надприродне" і "Книжковий магазин Блека" мали дитину, то ця книжка стала б такою дитиною 😅😅

Неймовірно рекомендую ✨