У цьому короткому романі розповідається історія ерудованого чоловіка Антуана, який постійно щось обдумує і аналізує. Дійшовши висновку що гострий розум йому ніяк не допомагає в житті, ба більше - створює проблеми, - Антуан шукає спосіб «вгамувати» свій мозок: алкоголізм, самогубство, лоботомія, антидепресанти. Врешті решт він стає «нормальним»: заробляє великі гроші, і купує дорогі непотрібні речі, а у вільний час - дивиться телевізор і розмовляє про погоду. …і у цьому щастя?

Автор підіймає глибокі і серйозні проблеми сучасного суспільства з жорстким гумором та іронією, доводячи все до абсурду.

Якщо ви відчуваєте, що думаєте не так, як усі, - прочитайте цю книгу.

Легкий і досить простий детектив, проте не такий захопливий, як екранізація Альфреда Гічкока. Це той рідкісний випадок, коли кіно краще за книгу (хоч одне від одного багато в чому відрізняються).

Пʼєса розповідає про колишнього канцлера Вілема Ріґера, який нещодавно залишив посаду. Він живе зі своєю «давньою подругою» Іреною та іншими членами родини у розкішній віллі, а держава – в особі віце-голови Властика Кляйна погрожує вигнати їх звідти, якщо, звісно, він не готовий висловити свою підтримку чинній адміністрації.
До того, журналіст вітчизняного видання (з цікавою назвою) бере інтерв'ю у Ріґера для сумнівної статті; старша дочка Ріґера намагається змусити його підписати заповіт; молода шанувальниця викликає у нього нечисті думки; а колишній секретар його колишнього референта (радника) намагається керувати всім від імені нинішньої адміністрації.

Ця пʼєса на межі комедії і трагедії, наділена абсурдними та перебільшеними деталями, хоч автор просить (через авторський голос) акторів не перегравати. Твір ймовірно автобіографічний, оскільки Вацлав Гавел — останній президент Чехословаччини та перший президент Чехії. Він був винятковою людиною, можливо не ідеальною, але хорошим державним діячем, що зробив власну сатиру дещо недоречною. Проте автор звертає увагу на те, який слід людина (політик) лишає в суспільній свідомості, лишаючи державну посаду; висміює політичні промови, порожній зміст яких звучить майже однаково з обох сторін, які змагаються за владу.

Перше, що привертає увагу, - ефектна обкладинка із зображенням «синього ока» - цей амулет має велике значення у Греції (не лише Туреччині) і, за повірʼям, захищає від вроків і згубного впливу лихого ока. Воно є частиною стародавньої грецької культури, і глибоко вкоріненою серед сучасних греків. В повірʼї говориться, що коли хтось заздрить вам, він кидає свій погляд і посилає невдачу. При цьому, особливо вразливі діти. Ось чому в наші дні греки використовують подібні прикраси-обереги для захисту.
Книга буде особливо цікавою для тих, хто знайомиться з грецькими традиціями, ритуалами позбавлення від впливу лихого ока, забобонами та переказами, давньогрецькою міфологією і фольклором.

«Чудове подружжя» - це добре написаний юридичний трилер, з багатьма складними персонажами і їхніми численними секретами. Будь-яку інформацію варто ставити під сумнів, адже «всі брешуть» (золоті слова доктора Хауса). Сюжет інтригує, однак розвʼязка дещо розчарувала, тому й зняла зірочки.
Після завершення книги рекомендую перечитати ще раз пролог, - особисто я змінила думку, від чийого імені він насправді.