Цікава історична книга, з якої я дізналася багато нового з історії Японії.
Спочатку оповідь здається трохи важкою, але потім звикаєш.
Захопливо спостерігати за азіатськими традиціями очима голандця.

1979 - загадковим чином зникає школяр-хлопчик Нейтан, який прийшов у гості до знайомих матері...
1988 - зникає офіцер поліції Гордон, у якого закрутився роман із привабливою самотньою жінкою, що живе у великому будинку...
1997 - на студентській вечірці пропадає студентка Саллі...
2006 - безслідно зникає Фрея, сестра Саллі...
Усі ці моторошні події відбуваються в одному й тому ж місці...

Дивна вийшла історія. Циклічна, готична, трохи хвилююча...
Раз на дев'ять років у маленькому провулку відчиняються маленькі чорні двері до таємничого особняка, та й то не всім, а тому, у кого особлива душа і кого покликали в гості. Щоразу господарі будинку виглядають по-різному і з різними іменами: жінка з дитиною, молода вдова... Усі, хто прийшов, більше не повертаються, вони залишаються в цьому будинку примарами і з'являються на картинах.

Окремі новели, з різницею в 9 років (як і час зникнення людей у маленькому провулку), зіллються в єдине полотно, а на сцену вийдуть головні герої, щоб розповісти світові загадкову історію життя і наслідки вибору, зробленого давним-давно.

У книзі трапився справжній жанровий коктейль - сучасна проза перемішана з міським фентезі, приправлена часткою містики і прикрашена краплею пригодницького духу.

По суті книжка легка, хоча спершу й абсолютно незрозуміла. Немов барвистий сон, читається вона швидко, залишає приємне відчуття розв'язаної загадки, а і лоскоче нерви...

Трохи напружила кінцівка роману, автор різко занурив нас у заплутаний вир роз'яснень з купою незрозумілих слів. Але загалом я задоволена, що книга потрапила мені в руки.
Чимось нагадало гаряче улюбленого мною Стівена Кінга...

Улюблена серія моєї донечки про пригоди примарного песика та його маленької хазяйки. Вона читала і перечитувала всі 5 книг декілька разів!!

Справжня родзинка для любителів готичних романів!
Нині дуже рідко можна знайти щось справді вартісне в плані містичних романів чи горорів, тож я дуже зраділа, коли побачила новинку саме цього жанру.
«Те, що тривожить мерців» - це практично повний переказ відомого оповідання Едгара Алана По «Падіння будинку Ашерів». Тут навіть героїв звуть так само, але на відміну від оригінального твору події відбуваються у вигаданій країні Європи, що має назву Руравія, ну і кінцівка в авторки безумовно оригінальна!

Старовинний, напівзруйнований моторошний особняк, що стоїть серед болот і лякає не тільки зовнішнім виглядом, а й загадковим озером неподалік...

Саме сюди прибуває так званий клятвений солдат Алекс Істон.
До слова сказати, єдиний мінус книги для мене - це було те, що головний герой є небінарною особою, тобто не має статі. У книзі його називають «він», але фактично це скоріше жінка, яка стала чоловіком.
Клятвені солдати - це мешканці ще однієї вигаданої країни Галлації, які, щоб заробити собі та своїм близьким на життя, змушені воювати. Тобто це, можна сказати, такий «іноземний легіон», вони воюють у різних війнах на боці різних країн.

Так ось, Алекс, досвідчений вояка, солдат, який пройшов не одну війну, отримує лист від сестри свого фронтового товариша, в якому написано, що дівчина тяжко хвора і необхідна допомога Алекса.
Не довго думаючи солдат бере свого вірного коня і вирушає в дорогу, слідом за ним висувається його вірний зброєносець Анґус. А те, що вони виявили в цьому кошмарному будинку, вразило їх обох!!!

Це абсолютно моторошна книжка, це книжка від якої я не могла відірватися, вона дуже атмосферна, така готична і похмура. Загалом все як я люблю, але при цьому досить-таки швидко і легко читається і має зовсім невеликий обсяг, тому для любителів жанру буде справжньою знахідкою!