Це історія, яка починається тихо, майже як сімейна драма, а потім стрімко перетворюється на масштабне, багаторівневе фентезі з драконами, альтернативними реальностями й небезпечними пророкуваннями. І так, усе це разом працює просто блискуче👌
У центрі сюжету — Сара, дівчина з непростою долею в часи расової напруги 1950-х. Вона сильна, стримана, спостережлива, — з тих героїнь, які не роблять гучних заяв, але викликають глибоку повагу. Її зустріч із драконом Казимиром стає не лише переломним моментом у сюжеті, а й символом розширення світогляду. Їхня взаємодія — це не просто "людина й магічна істота", а діалог про довіру, розуміння, про те, що світ не завжди чорно-білий.
Та один із найскладніших і суперечливих персонажів для мене — Малкольм. Молодий хлопець, фанатично віруючий у пророкування та свою «обраність». Він — не типовий антагоніст, а радше трагічна постать. Його щира, але викривлена віра штовхає його на темний шлях. Він хоче чинити правильно — у своєму розумінні. І саме це робить його небезпечним. Його сцени напружені, а взаємодія з іншими — особливо з Нельсоном — тримає в постійній тривозі: де межа між вірою і фанатизмом?
Сюжет розвивається стрімко, з численними поворотами, глибокими моральними виборами та майже кінематографічною динамікою. Паралельні світи, змови, магія, релігійний фанатизм і, як завжди у Несса, — щемка людяність.
Світобудова — це досконале поєднання історичної реальності США 50-х років й фантастичного виміру. Дракони тут не просто декорація, а частина філософії та структури світу. Ізолювання, расизм, сліпа віра й обрана роль — усе це подано через персонажів, які не лише символи, а немов живі люди, зі своїми вадами, болем і вибором. Несс майстерно виписав навіть другорядних персонажів. І ця реалістичність у фантастичному сетингу — справжній талант.
«Палай» — це книга, яка повільно розгорається, але запалює в читачеві і роздуми, і емоції. Я залишилася не те що задоволена, а буквально в захваті. Тож дуже наполегливо раджу до прочитання👌
Цікавий концепт світу, декілька яскравих героїв, здорові думки та гарні підказки підліткам, яких булять за інакшість (будь-яку), але дуже, дуже дитяча розв'язка.
💫 Сара Дьюгерст народжена в "неприйнятному" шлюбі — її батько білий, а покійна мати була темношкіра. Зрозуміло, що єдиний її друг на цьому світі — "сраний япошка, яких ми тільки що перемогли, ну то й що, що навіть його батьки народилися вже в США, це нічого не міняє в тому, що він вузькоглазий, що забирає роботу чесних білих хлопців". Велкам, як то кажуть, у демократичні США 50-х!
🐱 Так було доти, поки батько Сари не наймає дракона для розчистки полів, аби врятувати ферму. Да, забула вам сказати — це інший світ, де дракони співіснують поруч із людьми і навіть не жруть їх (ну хіба що у крайньому випадку).
😌 Дракон Казимир виявився блакитним, однооким та досить миршавим (дрібнота на 60 тонн), а ще дуже, дуже саркастичним (попри свої немовлятські 200 років) та допитливим. А ще він дракон-теолог і намагається попередити справдження пророцтва, що пророкує кінець світу.
🗝 Як ви розумієте, Сара — один з ключових елементів пророцтва, саме тому Казимир й найнявся до її батька гарувати на полях, а по ночам рятувати Сару та її друга Джейсона Інаґаву від довбаного расиста, садиста та ґвалтівника помічника шерифа, та від вбивці, який йде по Сару.
🦇🦇 Далі буде купа пригод, смертей, переходів між світами та дуже, дуже ніжна історія кохання двох хлопців, одного з яких у машину для вбивства виховала секта, що поклоняється драконам (хоча й тим пофігу).
🪓 Ну і дитяча розв'язка. Реально, на сцені залучення армії до протистояння Богині драконів я набила собі синця фейспалмами, бо якось миттю віковий ценз сповз з впевнених 15+ до 9+ рочків.
🐾 Але хочу сказати, що мені насправді сподобалося (після жуйки Овена Міні взагалі стало подихом свіжого морського повітря), і це реально page turner, від якого годі відірватися.
#Дафа_радить, якщо хочеться пригод, драконів, дрібки кохання і справедливості хоча б десь.
