Чи можлива колонізація Марса? Чи існують насправді марсіани? Поки наші науковці намагаються з’ясувати ці питання, ми можемо пофантазувати і уявити експедиції на цю планету разом із Реєм Бредбері на сторінках його книги « Марсіанські х роніки». Люди прилетіли на червону планету зі спустошеної ядерною війною Землі й заходилися її колонізувати. Звичайно ж, за своїм образом і подобою. Почалося все з витіснення корінного населення, марсіан, і засмічування незайманого світу старим мотлохом своїх земних уявлень та уподобань... До чого все це призведе? Що трапиться з Марсом? Чи виживуть марсіани після контакту з людьми і навпаки? Приємної вам мандрівки на загадкову планету Марс…
Переклад з англійської Олександра Тереха
Обкладинка Ігоря Дунця
Марсіанські хроніки
Автор
Рей Бредбері
Опис
Враження читачів
"Марсіанські хроніки" — поетика космосу і туга за втраченим людським
Рей Бредбері у «Марсіанських хроніках» створює не просто науково-фантастичну оповідь, а глибоку ліричну медитацію про природу людини, колоніалізм, втрату й надію. Цей роман у новелах — більше, ніж історія освоєння Марса. Це спроба вловити те, що ми втрачаємо, коли вириваємо себе з корінням і намагаємось посадити на нову планету.
Бредбері не заглиблюється в технічні деталі — його цікавить людина, її мрії, провини, її здатність нищити і водночас любити. І це найбільша сила книги: за кожною новелою — людське серце, уразливе і вічно шукаюче.
Марс Бредбері — не просто червона планета. Це дзеркало, в якому відбивається наша цивілізація: з її параноїдальними страхами, поетичними прагненнями і глибокою тугою за чимось втраченим. І ця туга стає провідною темою книги.
Мова Бредбері — музична, образна, іноді мінімалістична, іноді розкішна. Вона веде читача крізь час і простір, занурюючи в атмосферу, де фантастика стикається з ностальгією, а космічне — з глибоко особистим.
«Марсіанські хроніки» — це не просто класика фантастики. Це літературний твір великого масштабу, де в кожному слові живе душа письменника. Книга, яку хочеться перечитувати, бо з кожним новим прочитанням вона відкривається по-новому — тепліше, глибше, болючіше.
Рей Бредбері у «Марсіанських хроніках» створює не просто науково-фантастичну оповідь, а глибоку ліричну медитацію про природу людини, колоніалізм, втрату й надію. Цей роман у новелах — більше, ніж історія освоєння Марса. Це спроба вловити те, що ми втрачаємо, коли вириваємо себе з корінням і намагаємось посадити на нову планету.
Бредбері не заглиблюється в технічні деталі — його цікавить людина, її мрії, провини, її здатність нищити і водночас любити. І це найбільша сила книги: за кожною новелою — людське серце, уразливе і вічно шукаюче.
Марс Бредбері — не просто червона планета. Це дзеркало, в якому відбивається наша цивілізація: з її параноїдальними страхами, поетичними прагненнями і глибокою тугою за чимось втраченим. І ця туга стає провідною темою книги.
Мова Бредбері — музична, образна, іноді мінімалістична, іноді розкішна. Вона веде читача крізь час і простір, занурюючи в атмосферу, де фантастика стикається з ностальгією, а космічне — з глибоко особистим.
«Марсіанські хроніки» — це не просто класика фантастики. Це літературний твір великого масштабу, де в кожному слові живе душа письменника. Книга, яку хочеться перечитувати, бо з кожним новим прочитанням вона відкривається по-новому — тепліше, глибше, болючіше.