У романі «Дамське щастя» (1883 р.) всесвітньовідомого і завжди популярного Еміля Золя (1840–1902) зображено з дивовижною експресивністю становлення сучасної роздрібної торгівлі, усі пастки, які вона вправно розставляє на легковірних покупців в універсальних магазинах. І водночас це зворушлива історія палкого, відданого, ніжного, сором’язливого, цнотливого і несамовито гордого кохання простої продавчині з провінції до власника та директора великого і розкішного магазину, прообразом якого ще й досі можна помилуватись, відвідавши паризький універмаг “Printemps”. І, звичайно, і тло, і один з головних героїв роману — сам Париж, його перебудова, прощання з запліснявілою давниною, відкриття просторів майбутнього.
Дамське щастя
Автор
Еміль Золя
Опис
Враження читачів
Роман читається важко. На мій погляд, переклад не доведено до ладу. Трапляються величезні речення, які доводиться перечитувати, щоб зрозуміти, про що йдеться. І взагалі постійно «спотикаєшся». Прочитано вже більше сотні сторінок, але задоволення від читання нуль.
Якби класичні твори друкували як сучасні красиві книжки, вони були б товстунцями. Принаймні, ця книга - точно. Кількість тексту вражає, подробиці зносять дах, а ще й цей натуралізм автора! Яким уродився - таким і помреш. І що, я буду сперечатися? Краще прочитаю.
Беззаперечний вплив цієї книги на мій "тендітний організм" - це рішучість більше ніколи не потрапляти на гачок реклами і не купувати нічого, що реально не потрібно. Автор буквально знущається з жінок, які, навіть найстійкіші, не можуть нічого протиставити єзуїтському розуму торговців, що, граючись на різних струнах жіночої душі, змушують їх віддати усе, навіть совість і честь, якби лише мати крам у своєму володінні.
"Ох, є жінки, які добряче набридали мені, тут я не ховаюся. Та, коли я тримаю якусь жінку, я таки справді тримаю, хай йому біс! І це завжди спрацьовує, а я, запевняю тебе, нікому не даю навіть часточки свого єства".
Письменник не жалує і чоловіків, виставляючи їх або самовпевненими йолопами, або жертвами жіночої жадібності, або просто пасивною ганчіркою.
А боротьба прогресу зі старим ладом? Вона від початку не мала шансу на перемогу, хоча чесних простих людей дуже шкода.
А ще тут є любов. Різна та пристрасна, одним словом - французька.
Отакий він, Париж 19 століття, центр моди, прогресу, краси і пристрастей.
І я навіть не впевнена, що мені сподобався роман, бо відображення почуттів людей мені здалося дещо схематичним, а описи торгівлі натомість дуже і дуже детальними. Але це ж класика) Маємо читати)
Беззаперечний вплив цієї книги на мій "тендітний організм" - це рішучість більше ніколи не потрапляти на гачок реклами і не купувати нічого, що реально не потрібно. Автор буквально знущається з жінок, які, навіть найстійкіші, не можуть нічого протиставити єзуїтському розуму торговців, що, граючись на різних струнах жіночої душі, змушують їх віддати усе, навіть совість і честь, якби лише мати крам у своєму володінні.
"Ох, є жінки, які добряче набридали мені, тут я не ховаюся. Та, коли я тримаю якусь жінку, я таки справді тримаю, хай йому біс! І це завжди спрацьовує, а я, запевняю тебе, нікому не даю навіть часточки свого єства".
Письменник не жалує і чоловіків, виставляючи їх або самовпевненими йолопами, або жертвами жіночої жадібності, або просто пасивною ганчіркою.
А боротьба прогресу зі старим ладом? Вона від початку не мала шансу на перемогу, хоча чесних простих людей дуже шкода.
А ще тут є любов. Різна та пристрасна, одним словом - французька.
Отакий він, Париж 19 століття, центр моди, прогресу, краси і пристрастей.
І я навіть не впевнена, що мені сподобався роман, бо відображення почуттів людей мені здалося дещо схематичним, а описи торгівлі натомість дуже і дуже детальними. Але це ж класика) Маємо читати)