Сара Мосс

Перше моє знайомство з творчістю автора
Книга розглядає декілька важливих питань
- рух сурфажисток (перший початок фемінізму)
- відносини між батьками та дітьми / сестрами / собою / релігією / оточенням / чоловіками та жінками
- перші кроки жінок у медицину та важкість
- винесення психологічних проблем та боротьбу з ними

•в книжці ми спостерігаємо за гг Еллі Моберлі. Книга нас проводить від її народження, до її емоційного звільнення та спокою душі
Ми спостерігаємо, як Еллі виховувала мати. Мама — Елізабет є релігійною-нарцисичною-сурфажискою. Яка виховувала своїх дітей через карання, страждання та біль від Бога.
Еллі була першою дитиною в сім’ї тому на неї покладали не тільки сподівання та надії, а ще всю хмару жорстокості та презирства від матері (карання опіками, голодуванням, закриттям у холодному приміщенні, покладання великих обов’язків та хатніх потреб)
Наша гг одна з перших жінок, що отримала освіту у патріархальному суспільстві. Та це лише верхівка айсберга. Оскільки потрібно було пройти великі нервові зриви, поїздку з дому, втрату сестри, презирство та кару від матері, та смерті жінок
Еллі отримала від такого виховання покірність, низьку самооцінку, нервові зриви, страх, невіру в себе, та бажання отримати схвалення
В кінці книжки ми бачимо, що мати не підтримала її навіть коли Еллі виконала її мрію. Але завдяки коханню чоловіка, підтримці тітки та друзів, вона почала створювати віру в себе та відчувати спокій
Оскільки вона зрозуміла, що її мати була психологічно хвора
• мені окремо сподобалося, що авторка провела порівняння між поколіннями дітей. Оскільки зародок цієї родини була бабуся, у якої були дві різні дочки Мері (тітка Еллі), яка пішла іншою дорогою та бачила проблему виховання. Та Елізабет (мама Еллі) у якої також було дві різні дочки за характером та поглядами на життя
Ми можемо побачити, як складаються життя дітей з однаковим вихованням та сильними характерами молодших дітей, і покірністю старших
• перші жінки в медицині проходили в 5 разів важчий шлях ніж хлопці, для яких були відкриті усі шляхи
Одна помилка жінки була програшем та вигнанням, а помилка чоловіка лише помилкою
• психологічні проблеми направляли відразу людей до психлікарень (і здебільшого там були лише жінки), які могли втратити все своє життя, якщо чоловіку лікарю вони здалися божевільними
• саме у Гг почали з’являтися ПА, на фоні стресу та важкого навантаження. І боротьба в неї була не легка, та завдяки цьому вона зрозуміла своє призначення для жінок та важливість виховання дітей. Оскільки мати лікувала Еллі опіками на тілі, для психологічного нагадування, Еллі обрала шлях у психіатрії

Еллі — донька легковажного художника та суворої релігійної фанатички, яка переймається тим, як нагодувати бідних і врятувати повій. Навіть коли Еллі стає однією з перших жінок-студенток у Лондоні, матері цього недостатньо. Єдине, що може втамувати страх перед матірʼю, — це біль, який Еллі завдає собі знову і знову.

«Мама сказала Еллі, що хоче, аби Еллі довела собі й ій, що вона здатна витримати біль, без нарікань і без істерик. Мама взяла зі столу свічку й запалила її від вогню».

У книзі чудово переданий антураж і описи картин.
Мені сподобався не дуже динамічний стиль авторки та вдало прописані персонажі. Роман довго розкручується, і комусь він може здатися нудним, але я раджу дочитати його до кінця, адже історія
Еллі місцями шокує.

Події в житті героїні дійсно жахливі. Дівчина терпить постійні нападки матері, намагається стати кращою, сумлінно вчиться та сильно втомлюється. Через це страждає її психіка та самооцінка.

Багато чого в розповіді відгукується і зараз: ставлення багатих до бідних, проблеми батьків і дітей, самопошкодження, панічні атаки, намагання бути кращими, ніж ми є насправді, проституція та ставлення до жінок як до товару.

І хоча книга не вразила так сильно, як я сподівалася,
вона все одно залишилася чудовим чтивом, я жодного разу не пошкодувала, що познайомилася з нею. Мені здається, ця книга ідеально підійде для осінніх читань. Вона дуже неспішна, чуттєва та атмосферна, з великою кількістю рефлексій, роздумів про життя, людей, медицину та майбутнє.

Книга неймовірно красиво написана, те як обрані слова і образи просто викликає бажання завмерти від краси. І це дуже резонує із серйозністю піднятих тем.

Перші 80 сторінок мені хотілось відкласти цю книгу. Але потім я більше занурилась в цю історію і все стало на свої місця.

Вікторіанська Англія. Молода дівчина Алтея (Еллі) всіма силами намагається стати лікарем в суспільстві, де таким ремеслом дозволено займатись виключно чоловікам. Це довгий і важкий шлях, на якому безліч перепон, але дівчина не здається і вперто йде до своєї цілі.

Тема медицини дуже цікаво розкрита в цій в книзі. З приходом лікарів жінок медична сфера зробила величезний крок. Перші жіночі відділення, краще розуміння психологічних аспектів, надання більш доступної допомоги саме жінкам.

На початку книги ми знайомимось з батьками Еллі. Альфред - художник і митець, Елізабет - віддає всю себе притулку для знедолених і релігії. І якщо спочатку до цієї героїні я відносилась нейтрально, то пізніше я її щиро зненавиділа. Кожного разу, коли Еллі казала "мама це не схвалила б", "мама вважає це зайвим" в мене сіпалось око. Так сухо і жорстко відноситись до своєї дочки, це було жахливо.

Книга пронизана такими важливими темами, як права жінки в суспільстві, право на роботу на рівні з чоловіками, відносини батьків і дітей, страшні наслідки релігійно фанатизму, важливість психічного здоров'я і багато іншого.

Хочу відмітити момент з позуванням юних дівчат перед дорослим чоловіком. Це було дивно і дуже не добре😯

Як це — бути жінкою в суспільстві XIX століття?
Спойлер: значно гірше, ніж сьогодні.

Книга чудово передає життя жінки в умовах патріархального світу. У той час жінки мали вкрай обмежені права й можливості, а суспільство диктувало суворі рамки, яких вони повинні були дотримуватись.

Право на навчання чи професію, особисту свободу або навіть емоції — усе це вважалося привілеями чоловіків, і жінка була позбавлена можливості керувати власним життям.

Навіть якщо ти зможеш вступити до навчального закладу, тебе не поважатимуть і не підтримуватимуть так, як твоїх колег-чоловіків.

А коли в нашої ГГ зовсім немає підтримки з боку рідних, це здається майже неможливим.


©️ «..І вірю, що цілі покоління наших ще ненароджених сестер дякуватимуть нам за все, чим ми пожертвували…Не можна мати принципів, якщо ти не готова за них платити. Ми повинні визнати ціну наших принципів і взяти на себе відповідальність за цю ціну. Ми не можемо відмовитися від наслідків своїх дій.» ❤️‍🩹❤️‍🩹

"Фігури світла" Сари Мосс — це книга, яка залишає подвійне враження. З одного боку, простота мови робить її легкою для читання, а з іншого — ця ж простота позбавляє текст глибини, яка могла б зробити його по-справжньому незабутнім.

Одним із ключових моментів є те, що авторка намагається створити емоційний зв’язок між читачем і героями, але слабкість у зображенні образів та описах дещо заважає цьому. Образи персонажів і локацій виглядають поверхневими, що створює відчуття недосказаності. Хочеться більше деталей, більше атмосфери, яка дозволила б повністю зануритися в історію.

Водночас є в книзі і позитивні сторони. Вона добре підійде тим, хто шукає легке, невимушене читання без складних сюжетних ходів або важкої філософії. Структура тексту продумана, і він сприймається досить цілісно, хоча залишає бажати більшого в емоційній насиченості.

"Фігури світла" — це не найсильніший твір у своєму жанрі, але й не провальний. Вона заслуговує на увагу читачів, які цінують простоту та легкість, але, можливо, розчарує тих, хто шукає глибокого занурення у світ персонажів і подій.

«Фігури світла» Сари Мосс – це книга, яка зачіпає до глибини душі, але робить це так ніжно, що ти навіть не помічаєш, як починаєш думати про найважливіші речі. Це історія про сім’ю, втрати, спогади і той невидимий зв’язок між людьми, який ні час, ні обставини не здатні розірвати 💔.

Мосс пише так, ніби малює картину словами. У книзі багато дрібних, але важливих деталей – як світло, що проходить крізь листя, чи звук хвиль на березі. Всі ці моменти створюють відчуття присутності, ніби ти там разом із героями.

Сама історія розгортається неквапливо, але кожен момент настільки глибокий, що ти не хочеш пропускати жодного слова. Герої дуже живі – зі своїми слабкостями, страхами, любов’ю і болем. Їхня історія здається настільки реальною, що легко побачити себе або своїх близьких у цих людях.

«Фігури світла» – це книга не для поспіху. Вона про те, щоб зупинитися, подивитися навколо і помітити красу навіть у найдрібніших деталях життя. Якщо вам хочеться чогось щирого, зворушливого і трохи меланхолійного, ця книга стане справжнім відкриттям. Вона залишає після себе відчуття тепла і світла, які так потрібні кожному✨.

Історія, яку варто прочитати кожній дівчині. Тут є взаємодія героїв, розкрито повний шлях особистості, та головне що можна побачити - яка ціна жінки, перш ніж їй стати повноцінним членом суспільства.
В деяких моментах боляче читати.
А в деяких бувало скучно. Не вистачало динаміки.
Книга на один раз, легка і водночас важливі теми можна прочитати саме тут.

"...люди, які не шкодують себе, рідко шкодують інших"


Це могла би бути історія успіху, але...

Уявіть собі молоду дівчину, яка у дев'ятнадцятому столітті, наперекір суспільній думці іде до мети — стати лікарем. Час, коли жінки ще не мали таких широких прав і можливостей, вона важко працювала, щоб досягти цілі. Але на шляху Еллі перешкода не одна.

Разом з темою фемінізму й історією однієї з перших жінок у професії, чи не більше місця у романі займає тема виховання і стосунків матері і доньки. Чому Еллі так залежить від ставлення/схвалення матері? Чому Елізабет наскільки жорстока до рідної дитини?

Тут дуже складний клубок взаємодій, і тем для роздумів. Чому батько Еллі зробив так мало, щоб захистити дитину? Як її Мей знайшла сили опиратися материній тиранії?

Чи готова була Елізабет до материнства? Чи була у неї післяпологова депресія?

Основою її діяльністю буде благодійність, допомога знедоленим жінкам. Іноді вона переходила всі межі розумного і пристойного. Іноді просто затьмарювала власну родину.

Ще одне було у житті Еллі і Мей, що дуже знайоме нам тепер: "ти не маєш права скаржитися, поки іншому гірше". Нівелюються всі твої проблеми, всі хвороби, всі почуття, бо "от там за рогом дівчинка твого віку змушена торгувати своїм тілом заради виживання".

"Фігури світла" - майстерне поєднання соціальних і психологічних тем. Мистецтво, медицина, фемінізм, освіта, сімейні стосунки відображені тонкими і точними деталями, у діалогах і коротких описах. Багато речей нам здаються абсолютно дикими — а вони були реальними. Деякі виглядають героїчними - такими вони і були. Ті, перші жінки, які довели, що можуть бути хорошими лікарками, мусіли йти проти усіх, торувати шлях для наступних поколінь. І пощастило тим, кого на цій дорозі підтримувала родина. Підтримувала по-справжньому.

Це була історія успіху. І страждань.

хоча місцями читалась важко, книжка чудова + осінній вайб чимось схожий на Джен Ейр. Тут про все, і про травму поколінь і провідносини мати-донька, про жіноче сестринство вцілому і про медицину, а точніше про перших жінок які лобом пробивали собі там місце

займе почетне місце серед книжок до рекомендаціі)