Принц Гаррі

Полюбляю читати детективи та біографії видатних людей.

Книга Принца Гаррі «Запасний» не хронологічна біографія, як буває, а розповідь людини, яка шукає себе в цьому світі, бо йому вже наділи пальто «запасний», «другий».

Найбільше мені сподобалось його щирість. Він не боявся визнати свої помилки: будь-то довіра незнайомим людям і як факт - його голе фото на усіх шпальтах газет. Чи то вибір не того озброєння для пострілу з ударного гелікоптеру Apache. Не боїться показувати слабкості, сльози, біль і навіть дитячі образи. Кожен рядок кричить про те, як важливо мати сміливість говорити про своє, навіть якщо це розчарує інших. Він не намагається здаватися героєм - він просто людина, яка хоче знайти своє місце в житті.

Для мене ця книга - це нагадування про цінність свободи бути собою. Вона про вибір - залишатися в тіні чужих очікувань рідних, братів, чоловіків/дружин чи створювати власне світло. І це близьке кожному з нас. Адже всі ми колись шукаємо свою правду і своє «я».”

Пам'ятаєте дитячі казки, де королі та королеви, принци та принцеси живуть, як сир у маслі, не знаючи ні горя, ні біди? Так от ця книга абсолютна протилежність до них. Тому що у цій королівській родині проблем багатенько і деякі вони навіть не намагаються вирішувати. От, наприклад, маленький принц Гаррі. З дитинства ріс з розумінням, що він лише запасний варіант спадкоємця трону. Його люблячі батьки розлучилися, а потім іще гірше - в автокатастрофі гине мама....

От так він і росте, не відчуваючи підтримки та опори в сім'ї, бунтуючи проти всіх та воюючи зі всім світом.

Мені було цікаво (місцями трооошки нудно) читати про закулісне життя королівських осіб. З повагою ставлюсь до військової кар'єри принца, який прагнув воювати в найгарячіших точках. Адже не вважав себе особливим по відношенню до інших солдатів.

Певно найбільше сподобалась частина про стосунки з Меган, тому що деяку інформацію чула і знала з преси. І недаремно Гаррі воював з журналістами, бо насправді вся вона була далека від істини.

Місцями мені було навіть шкода принца. Мені здається, що йому варто було народитися в звичайній сім'ї і отримати вдосталь батьківської любові. Щоби потім в дорослому віці відчувати в ній підтримку та опору.

Мемуари принца Гаррі я передзамовила ще раніше. Дуже люблю такі книги, тому одразу знала, що читатиму «Запасний»💭

Це історія про хлопчика, який народився у королівській родині, але який від перших днів став для всіх "запасним". Мемуари поділені на три розділи: дитинство Гаррі, служба у війську та подружнє життя з Меган. Деякі моменти з книги викликали великий сум. Інші – показали, як мало ми знаємо про внутрішнє життя у королівській родині.

Протягом всіх 500 сторінок простежується безмежна любов сина до мами (принцеси Діани). Для нього вона завжди поряд, підтримує та оберігає. Саме вона допомагає Гаррі переживати труднощі та проблеми у житті.

• Віллі був старший за мене на два роки. Він був Основний, а я – Запасний. Так нас називали не тільки в пресі. Так було насправді – Па, мама й Дідусь теж так часто казали. Навіть Бабуся. «Основний» і «Запасний» – у цих прізвиськах не було оціночного судження, але була ясність. Я був тінню, командою підтримки, планом Б. Мене народили на той випадок, якщо з Віллі щось трапиться. Я резервна копія, двійник, прикриття, запасне колесо. Раптом знадобиться нирка. Переливання крові. Донор кісткового мозку. Мені це чітко пояснили на самому початку, і відтоді регулярно нагадували.

• Якщо ти особа королівської крові, тебе вчать завжди тримати дистанцію між собою і сотвореним світом. Навіть коли ти опиняєшся в натовпі, то все одно зберігаєш непомітну дистанцію між точкою «я» і точками «вони».

• Зірки заворожували тим, що вони немислимо далеко. Світло, яке ти бачиш, виникло сотні століть тому. Дивлячись на зірки, ти дивишся в минуле – у часи, коли нікого з тих, кого ти знав і любив, ще не було на світі. Вони ще не померли. Вони ще не зникли.

• Мама була лише одна.

• Продовжуючи мамину справу, я теж самотужки підірвав міну. Це допомогло відчути себе ближчим до неї, додало сил і надії. На коротку мить. Та загалом мені здавалося, що психологічно, емоційно і щодня ходив по мінному полю. Бо ніколи не знав, коли може статися наступна панічна атака.

🎧 Break My Heart Again – FINNEAS

Історія життя, написана Гаррі, дуже цікава: іноді легка, іноді болюча, іноді інтригуюча, іноді захоплююча. Разом з автором поринаєш у всі його пригоди, якими безглуздими чи неймовірно цікавими, болючими чи радісними, вони б не були.

Цю книгу хотіла досить давно прочитати, хоча й не є любителем королівських сімей, монархії. На фоні монаршої родини, Принц Гаррі є якимось інакшим, не таким як вони - світлішим, добрішим, усміхненішим, людянішим. Він - справжній. Тому, вважала що його мемуари будуть цікавими. Й не помилилася. Книга дуже сподобалася й прочитала я її швидко (скорше «проковтнула»).

Навчання в школі, походи й сафарі, робота на фермі на іншому кінці світу, пошук себе, військова служба, польоти й падіння, пошук правди, пошук улюбленої справи, пошук любові, створення чогось дуже вагомого й важливого не для себе, а для побратимів; служба короні, намагання бути частиною сім’ї, створення власної сім’ї, захист її від всіх заздрісників. Вміти тримати дистанцію, захищати особистий простір - цього треба навчитися всім. Ось про що ця книга.

В голові засіла фраза, написана його дружиною «Він - не запасний». Так до нього ставилися в родині поки він ріс (це не виправдовує його безглузді й неправильні вчинки, а дає зрозуміти чому він такий справжній); в країні, яку він захищав. Бо так за протоколом, так за списком престолонаслідування, так за правилами монархії…
Кожен розділ книги відкриває щось нове, донедавна невідоме, про Принца Гаррі, герцога Сассекського. Часом відвертий, часом потаємний, але такий справжній. Й в жодному разі не Запасний.

Довго я обирала цю книгу. Шукала чиюсь цікаву біографію. До цієї книги, звісно ж, притягнула сама назва. Я її посил зрозуміла відразу ж.

Після прочитаного я не можу сказати, що дуже чимось здивована чи навпаки. Ця книга і ця розповідь просто ще одне нагадування для мене, що за красивим фасадом може приховуватись абсолютно звичайне людське життя, з усіма проблемами, емоційними гойдалками, сімейними сварками та бажанням просто прожити своє життя.

Я не здивована, що в королівській родині немає місця двом принцам🤷 Якщо чесно, то до того, як Гаррі почав зустрічатися зі своєю дружиною я теж на нього майже не звертала уваги. І нічого дивного в цьому не бачу. Відомим є той, кого роблять відомим.

Читала різні думки про цю книгу. Про те, що надто в ній багато чого відкрили зайвого. Що це написано лише заради грошей. Але я думаю вона має право на існування. Це його історії, його бачення світу. Нехай він і не перший, але ж він теж людина і частина цієї королівської родини.

Книга “Запасний. Мемуари принца Гаррі” є емоційною та відвертою розповіддю про життя принца Гаррі, яка занурює читача у його особисті переживання та досвід. Від безтурботного дитинства до втрати матері, служби в армії, бойового досвіду, і до складного рішення відмовитися від королівських регалій і обов’язків.

Ця книга дає унікальну можливість побачити життя всередині Букінгемського палацу очима одного з його мешканців. Вона викликає різні емоції, від співчуття до критики, і не залишає байдужим. Принц Гаррі ділиться своїми думками та відчуттями, що робить книгу особливо цінною для тих, хто цікавиться королівською сім’єю та сучасною історією.

Якщо вас цікавить глибокий особистий погляд на життя одного з найвідоміших членів королівської родини, ця книга буде вартісним доповненням до вашої колекції

Книга “Запасний” дісталася мені задарма, в якості призу за участь в марафоні "Британський сезон". Проте читати мемуари принца Гаррі я не поспішала: боялася розчаруватися. Ще до моменту виходу ця книга наробила стільки шуму і відгуки читачів на неї досить неоднозначні. До того ж спогади вийшли, м’яко кажучи, об’ємними (що тут скажеш, насичене життя у молодшого сина Чарльза ІІІ). Яким же було моє здивування, коли я декілька днів підряд просто не могла відірватися від цих мемуарів.

Відразу скажу, що книга написана живою, молодіжною мовою, але і в художньому плані тут є за що зачепитися. Воно й не дивно, бо мемуари принцу Гаррі допомагав писати журналіст Джон Мерінгер. В усякому разі читання книги нагадує задушевну розмову з давнім приятелем в теплій, затишній атмосфері.

Мемуари складаються з трьох частин, які відображають найважливіші етапи у житті принца Гаррі. Крок за кроком автор вестиме читача буремною стежкою свого дорослішання і змужніння. Вайб першого розділу нагадав мені дитячі твори Марка Твена і фільм “Залишені” (хто дивився, той в темі). Другу частину можна описати трьома словами: адреналін, екзотика, драйв. Якщо любите пригодницький жанр, вам однозначно сюди. Подорож до Африки, робота на фермі в Австралії, військова служба в Афганістані... І це ще не весь список! А на десерт у третьому акті на вас чекає love story із Меган Маркл у головній ролі. Я не романтична натура, але мене ця частина реально зворушила.

До книги “Запасний” я думала, що єдиною суперсилою Гаррі було вміння вляпуватися у всілякі скандали. Справжнім відкриттям для мене став той факт, що онук Єлизавети ІІ заснував “Ігри нескорених”, у яких часто беруть участь українські ветерани. Також я була вражена тим, що Гаррі довгий час не міг змиритися із втратою матері, думаючи, що вона просто переховується від Палацу і журналістів.

А ще попри мої очікування Запасний дуже тепло відгукувався про свого батька, я навіть трішки змінила про нього думку. З особливим трепетом принц згадував і Бабусю. Шкода, що відносини членів королівської родини руйнувала преса, внутрішні інтриги та конкуренція. А життя за протоколом та відсутність таких елементарних проявів любові, як обійми, не сприяли їх зближенню.

Звісно, цій бочці з дифірамбами не вистачає ложки критики. Що не сподобалося? Обморожений ”стручок”, якого Гаррі тулив згадував де треба і не треба. Забагато “косячків” і психоделіків. Але це ЙОГО мемуари, і його косяки. А завдання читача — відділяти зерно від полови. Ну, і помітила забагато одруківок у тексті, навіть слова часто переносилися із розривом складів. Але так, як книгу я не купувала, то і загальне враження від неї це не зіпсувало.

«Невже отака вона, конституційна монархія? Невже така - справжня родина?»

Мемуари Гаррі, а очікування більше дізнатись про події з життя цілої родини; автобіографічна книга, а написана неназваним найнятим автором; один твір, а три перекладачі водночас.

Приступала до читання без упередження, так і завершила. Правда, через роботу гострайтера, мене переслідувало відчуття, що я не чую голосу того самого Гаррі. Були моменти вже після 300-тої сторінки, де текст видавався іншим, розповідь дивнішою, події описані більш кричуще, ніби таки Гаррі увірвався в книгу.

Не належу до табору тих, які вважають, що право на мемуари потрібно заслужити. Чоловік ділиться своїми переживаннями, пояснює свої вчинки, імовірно, просить його зрозуміти. І нехай, це теж прийнятно. Є можливість заявити про себе - ласкаво просимо.

Центральною темою оповіді для себе я виділила право на приватність. За коронами і титулами криється несвобода: відсічі, дії, слова, вибору професії, матеріального забезпечення, аж до отримання кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. Можливо, це загальна проблема топ публічних осіб, а, можливо, такі правила гри встановлені саме в цій родині монархів.

У книзі багато принцеси Діани. Це не лише демонструє почуття сина, а й підсилює трагедію переслідування пресою самого Гаррі, цькування Меган і тиші від родини. Мабуть, очікувала більше подробиць, але інформація доволі збалансована.

Сама книжка гарно написана і заслуговує на свою частку уваги. Чудово підійшла для читацької розваги.

Не уявляю, як важко бути в числі наступників корони і виборювати собі право на просто нормальне існування.

Дуже рекомендую серіал «Корона», там багато цікавих моментів про монаршу сім'ю. А коли я дізналась в новинах, що молодший принц відмовився від всього багатства для того, аби бути самостійним. Ще одне приємне відкриття, що саме принц Гаррі був засновником «Ігор нескорених», в яких приймають участь і українці також. І в мережі є відео, де принц Гаррі вітає нашу «Тайру» на відкритті.

Книжка – це історія Гаррі про своє життя, уривками, частинками, і її назва «Запасний» саме про ставлення оточуючих до нього. Можливо, він трохи егоїстичний чи упереджений, але його історія і погляд – цікаві, і точно варті уваги.

Історія принца, якому не судилося стати королем, який завжди бачив різницю зі своїм братом - в багатьох аспектах не проста. Починаючи зі школи, в якій брат вдавав, що не знає його, до того, що дітей просто залишили зі смертю матері наодинці, ніби нічого й не сталося. Власне ми бачимо як сильно вплинула смерть матері на принца Гаррі і як тяжко йому було прийняти правду.

Та все ж він намагався знайти себе в цьому світі - спочатку в природі, невдовзі і в війні.
Робота на фермі - це те, про що було дуже неочікувано прочитати в біографії принца. Бо хоч це і його власний вибір, та все ж такий вид діяльності не те з чим асоціюється королівська родина. Водночас любов до Африки - це те, що приємно здивувало і про що читати було надзвичайно цікаво.

Чіпляння преси за кожне слово, кожну дію - не те, що допомагає тобі почуватися впевнено і спокійно. Я не уявляю життя, в якому ти не можеш спокійно вийти на вулицю, в якому всі намагаються підловити твій найменший хибний крок. Особливо обурила преса під час підготовки Гаррі до війни, висвітлення цього ставило його в надзвичайну небезпеку, та сенсація для них все одно важливіша.

Тож мені було дуже сумно від страждань Меган і Гаррі, від їхнього постійного переслідування. Тож після цієї книги стає зрозуміло чому вони пішли з родини.
Ну і власне книга мені дуже сподобалася.

Це мій перший досвід читання біографії і хоча вона читалася досить повільно, мені сподобалося. Повільний темп в мене був мабуть через велику кількість подробиць, бо це дійсно досить насичений подіями текст, тож я просто не могла одразу переварити велику кількість сторінок. Мені сподобалося як поділена історія на три частини, першу можна назвати історією дорослішання, другу історією служіння, а третя в нас стала любовною історією.
Хочу сказати одразу що я завжди симпатизувала і Гаррі і Меган - тому я читала цю історію без упереджень і більш того - я ніколи не вважала що якщо Гаррі принц - то звісно його життя повинно бути безтурботним, і нема через що перейматися. Власне кажучи, тут дуже помітно як дитинство, та його травми впилинули на становлення Гаррі, линії з втратою матері та нелюбов'ю до журналістів, від яких вона потерпала, проходять через усю книгу, і зрозуміло що дуже вплияють на життя хлопця.
Мені сподобалося що тут можна дізнатися якісь такі забавні подробиця як то - сторічна залатана постільна білизна на ліжках, воші у престижній английскій школі, та ще якісь неочікувані подробиці аристократичного життя. Було цікаво прочитати і про роботу на фермі і про теплі почуття Гаррі до Африки. Звісно тут є і юнацькі фейли та дурощі, але якщо подумати то всі ми робили дурні речі, просто нам пощастло що наші дурниці не були під прицілом камер сотень журналистів.
Я отримала велике задоволення під час читання, бо це дійсно гарна та цікава книжка.