Кетрін Сентер

Дуже мила і романтична книга.
Коли хочеться чогось доброго, ніжного, з легкими пригодами — це саме те.
Авторка додала трохи драми, але на фоні всього іншого вона сприймається м’яко, немов розмитий задній план у портретному режимі на айфоні.
Після прочитання залишається приємний післясмак. І хоча сюжет доволі передбачуваний, легкість, з якою читається ця історія, повністю компенсує всі його недоліки.

Найтепліша книга цієї весни. Це не просто історія, а відчуття. І як важливо говорити. Читати — як заварити чай і дочекатися світанку. " Бо любов — це надія. У цьому цинічному світі важливо бути людиною, яка обирає надію."

Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Вона не просто розповідає історію художниці, яка втратила здатність розпізнавати обличчя, а й глибоко досліджує тему сприйняття світу, внутрішньої сили та надії.

«Коли бачиш світ інакше, ти не лише помічаєш те, що недоступне іншим, але й можеш бачити те, що сама б ніколи не завважила, якби не твоя особливість.»
Ця фраза якнайкраще передає унікальність головної героїні та її шляху. Вона вчиться бачити інакше – не лише людей, а й саме життя.

Книга сповнена щирості й тепла. Вона нагадує, що навіть у найтемніші моменти важливо шукати світло:
«Що більше шукаєш хорошого, то більше його знаходиш.»

І хоча іноді здається, що варто здатися, надія штовхає нас уперед:
«Через надію люди продовжують докладати зусилля там, де будь-хто при здоровому глузді давно б уже все кинув.»

Ця історія залишила в мені багато емоцій і роздумів. Вона про життя, про боротьбу, про любов і про те, що всі ми, зрештою, просто намагаємось знайти свій шлях:
«Зрештою, всі ми просто прошкуємо своїм життям. Усі ми робимо, що можемо. У кожного з нас власна битва, і ніхто не знає готових відповідей. І всі ми глибоко в душі почуваємося трохи розгубленими.»

Рекомендую всім, хто любить глибокі, зворушливі й надихаючі історії. Це одна з тих книг, які залишають слід у серці. ❤️

Рекомендую цю книжку тим, хто шукає легке, але змістовне чтиво. Я особисто назбирала купу стікерів з цитатами та інсайтами.

Авторка дуже майстерно порушує важливу тему — упередженості. Вона показує, як наші переконання, нав'язані або сформовані з досвіду, здатні обмежувати нас, впливати на наші рішення та формувати невидимі рамки в голові.

Книга особливо відгукнеться тим, хто зараз переживає непростий етап, кому бракує внутрішньої сили чи мотивації.

А ще: читаючи цю книгу, здається, ніби дивишся добре знятий фільм прямо в себе в голові, я просто постійно ловила себе на цій думці, а таке рідко трапляється.

Інфантильна поведінка головної героїні була дивною впродовж всієї книги, а головний герой настільки приторний, що трішки аж нудить 🙈
Читається легко

Ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Вона не просто розповідає історію художниці, яка втратила здатність розпізнавати обличчя, а й глибоко досліджує тему сприйняття світу, внутрішньої сили та надії.

«Коли бачиш світ інакше, ти не лише помічаєш те, що недоступне іншим, але й можеш бачити те, що сама б ніколи не завважила, якби не твоя особливість.»
Ця фраза якнайкраще передає унікальність головної героїні та її шляху. Вона вчиться бачити інакше – не лише людей, а й саме життя.

Книга сповнена щирості й тепла. Вона нагадує, що навіть у найтемніші моменти важливо шукати світло:
«Що більше шукаєш хорошого, то більше його знаходиш.»

І хоча іноді здається, що варто здатися, надія штовхає нас уперед:
«Через надію люди продовжують докладати зусилля там, де будь-хто при здоровому глузді давно б уже все кинув.»

Ця історія залишила в мені багато емоцій і роздумів. Вона про життя, про боротьбу, про любов і про те, що всі ми, зрештою, просто намагаємось знайти свій шлях:
«Зрештою, всі ми просто прошкуємо своїм життям. Усі ми робимо, що можемо. У кожного з нас власна битва, і ніхто не знає готових відповідей. І всі ми глибоко в душі почуваємося трохи розгубленими.»

Рекомендую всім, хто любить глибокі, зворушливі й надихаючі історії. Це одна з тих книг, які залишають слід у серці. ❤️

Все життя Сейді перевертається з ніг на голову і перетворюється на суцільну катастрофу, вона потрапила до фіналу престижного конкурсу портретистів і має намалювати портрет для виставки, але після операції на мозку дівчина перестає бачити обличчя людей, її мозок просто не може на них сфокусуватися і видає зображення якоїсь мішанини з різних деталей, тому навіть тих, кого вона знає, стає дуже важко розпізнавати. А ще вона закохується у двох різних чоловіків, обличчя яких теж не бачить. У центрі уваги також непрості родинні стосунки.
Попри все головна героїня всіми правдами і неправдами намагається намалювати портрет для конкурсу, стикаючись з неабиякими труднощами і паралельно пробує побудувати стосунки. Що з цього вийде, читайте на сторінках цієї захопливої книги, фінал мене прям дуже здивував❤️

«Привіт, незнайомко» - це історія про те, як важливо бачити не тільки зовнішність, але й внутрішній світ людини.
Це книга про кохання, яке не залежить від зовнішності, а також про те, як важливо залишатися собою, навіть коли світ навколо тебе змінюється.

Рекомендую всім, хто любить легкі та емоційні історії з глибоким змістом.

«Привіт, незнайомко» — це книга, яка відкриває перед читачем цілу палітру емоцій і переживань. Вона розповідає історію про відносини, стосунки, які на перший погляд здаються дуже простими, але з часом виявляються набагато глибшими і складнішими, ніж здається. Це роман про пошук себе, розуміння власних почуттів і взаємодію з іншими людьми.

Основною темою є зустріч двох абсолютно різних людей, які, здавалося б, не повинні були б зіткнутися в своєму житті, але між ними виникає особливий зв’язок, що змінює все. Через розповідь авторка чудово передає складність сучасних стосунків: як легко можна бути близьким до когось, але водночас залишатися зовсім незнайомими.

Мова книги дуже доступна, але при цьому вона має глибину і емоційну насиченість, яка дозволяє читачеві поринути в історію та співпереживати героям. Особливий акцент зроблено на внутрішніх переживаннях персонажів, їхніх сумнівах, бажаннях і страхах. Книга змушує задуматися про важливість відкритості та чесності в стосунках, про те, як важко порозумітися і знайти істинний контакт з іншими.

Невеликий мінус книги — це іноді передбачуваність подій і деяка однотипність переживань героїв, що може здатися трохи затягнутим. Проте це не псує загального враження і не зменшує емоційної сили, яку книга залишає після прочитання.

«Привіт, незнайомко» — це твір для тих, хто любить літературу про стосунки, пошуки себе і про те, як маленькі моменти можуть змінити наше життя. Книга, яка дарує багато роздумів і залишає після себе тепле, але злегка сумне відчуття.