Іван Багряний

Коротка біографія Івана Багряного

Іван Багряний — український письменник, поет, публіцист і політичний діяч. Його справжнє ім’я — Іван Павлович Лозов’яга. Народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка. 

У 1920 році Іван Багряний вступив до технічної школи, де опановував слюсарну справу. Згодом продовжив навчання у Краснопільській школі художньо-керамічного спрямування. 

1926 року він вступив до Київського художнього інституту, однак через матеріальні труднощі та несприятливу атмосферу припинив навчання. 

У 1930-х роках Багряний зазнав переслідувань радянською владою, був ув’язнений та засланий на Далекий Схід. Події з тих п’яти найважчих років життя лягли в основу його романів «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». 

У роки Другої світової війни письменник емігрував до Західної Європи, а згодом оселився в Німеччині, де активно займався літературною та політичною діяльністю.

Іван Багряний став співзасновником Української революційно-демократичної партії (УРДП) і боровся за незалежність України з-за кордону. Письменник помер 25 серпня 1963 року. Його поховали в німецькому місті Новий Ульм.

Літературна діяльність

У 1925 році Багряний працював ілюстратором у газеті «Червоний кордон» у Кам'янці-Подільському, де вперше опублікував свої вірші. 

Після того, як Багряний покинув навчання у Київському художньому інституті, він також  залишив спілку «Плуг». Згодом долучився до альтернативного літературного об’єднання МАРС.

Упродовж 1920-х років активно друкувався в таких виданнях: «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція». У 1929 році за власний кошт він випустив поему «Ave Maria», яку незабаром заборонила радянська цензура.

У 1945 році Багряний емігрував, осів у Німеччині. Саме в еміграції він написав свої найвизначніші прозові твори — «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огненне коло». 

Політична діяльність

Іван Багряний писав патріотичні пісні, політичні статті, а також створював карикатури й агітаційні плакати. Паралельно брав участь у формуванні Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і допомагав розробляти її програмні документи.

У 1948 році в Німеччині Іван Багряний створив Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і до кінця свого життя був головним редактором газети «Українські вісті». А ще очолював Виконавчий орган Української Національної Ради та був заступником президента УНР в екзилі.

Популярні тексти Івана Багряного

• «Тигролови» — пригодницький роман про втечу українця з радянського поїзда смерті та полювання НКВС на нього серед дикої сибірської тайги.
• «Сад Гетсиманський» — роман про те, як радянська репресивна машина ламала людські життя.
• «Огненне коло» — про трагічну долю українців, змушених воювати між двома окупантами.
• «Маруся Богуславка» — частина незавершеної трилогії про молодь у часи війни. У центрі — вистава в провінційному місті, що викликає сильні суперечки й напругу серед мешканців.
• «Людина біжить над прірвою» — реалістичний роман про Другу світову війну.

Досягнення та нагороди

• Багряний — співзасновник і лідер Української революційно-демократичної партії.
• Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 1992 року (посмертно).
• У 1963 році українська молодіжна організація з Чикаго хотіла висунути Івана Багряного на Нобелівську премію з літератури. Але через його несподівану смерть цього не вдалося зробити.