Ґаліт Атлас

Коли я бралася за читання книги, я досить скептично віднеслася до неї, до її назви. Психологія і я, то речі не зовсім сумісні. Я думала зараз отримаю нудятину де авторка розповідатиме як нам жити, що робити, куди іти, кого послати. Але все виявилося зовсім не таким. Та я забула що читаю нонфік.

Я наче читала художню історію однієї жінки, що мала свої певні проблеми, через що вирішила допомагати іншим боротися з їхніми психологічними проблемами, бо знає як то важко.

Авторка ділиться історіями пацієнтів, котрим вона допомагала, котрі запам'яталися неординарними історіями, проблемам. Звісно імена і навіть деякі події були змінені, щоб ніхто не впізнав конкретних людей.

Тож історія набула художніх красок і реального життя.

Основна тема цієї книги, що більшість проблем є накопиченими поколіннями однієї сім'ї, котрі несвідомо передаються від батьків до дітей, і навіть від дідів.

Історії?, що розповідає авторка вражають. Адже я б ніколи не подумала що все на стільки глибоко може бути закопано. Сни, тривоги, поведінка людини може бути зумовлена тим, що відбувалося із батьками. Дорослі надто часто перекладають свої проблеми на дітей, руйнуючи життя своєму чаду, а ті в свою чергу передають те все далі, поки хтось та й не оговтається та пропрацює усі проблеми з фахівцем.

Мені дуже сподобалося що тут не було розумних слів, висловів, повчань, лише історії людей, з чим вони прийшли і чого досягли.

Було цікаво споглядати за тим, що викопувалося на поверхню, які проблеми рідних та травми дитинства стали причиною тривожності, страху, нічним жахіттям, страхом мати дітей, будувати сім'ю тощо.

Ця книга не полікує, але може направити, розповісти про можливі проблеми і можливо комусь стане дзвіночком, що пора б уже шось робити з тим всім..

Дуже важлива книжка про те, як родові травми впливають на нас, навіть коли ані ми, ані наші батьки (бабусі/дідусі) їх не усвідомлюють.

Як на мене, ця книжка може замінити кілька сеансів у психолога. І хоча ідеально було б поєднувати теорію й індивідуальний розбір того, що бентежить, ця книжка може допомогти почати самоаналіз, наштовхнути на дуже важливі думки.

Тут немає сухої теорії, це не довідник. Переважно книжка складається з історій людей, які аналізуються через призму психоаналізу. Але саме це й допомагає знайти те, що відгукується, і дізнатися більше про себе (та своїх близьких).

Сподобалось

📘 Ґаліт Атлас «Емоційний спадок. Як подолати травматичний досвід»

Книга Ґаліт Атлас — це глибоке дослідження нашого внутрішнього світу та способів, якими травматичний досвід впливає на нас через покоління. Авторка, ПСИХОТЕРАПЕВТКА з великим досвідом, розкриває, як переживання, емоції та невисловлені травми наших предків продовжують жити у нас, формуючи наші страхи, стосунки та спосіб сприйняття світу.

💡 Ключові ідеї книги (їх багато, бо і історій багато, я виділила лише 2, бо як на мене, багато кому відгукнуться саме ці поняття):
1. Ідеалізація. Вона є захисним механізмом, що допомагає нам підтримувати ілюзію ідеального світу. Це притаманно всім: і дітям, і дорослим. Атлас пише:
«Ідеалізація допомагає дітям створити безпечний світ, а дорослим — уникнути вразливості, удаючи, що речі ідеальні».
Але чи завжди це корисно?
2. Проблема кохання та ілюзій. Атлас цитує Фройда та Ірвіна Ялома, які вважають, що кохання — це стан певного «психозу», де контроль над реальністю втрачається. Фройд навіть зізнається, що йому складно працювати із закоханими пацієнтами:
«Закохана людина перебуває у стані напівпсихозу, відриву від реальності».
Ця думка резонує з багатьма, хто відчував, як любов затуляє розум і змушує ідеалізувати партнера.

🧠 Чому це геніально?
Авторка допомагає зрозуміти, що травматичний досвід впливає не лише на наше теперішнє, а й має корені у минулому. Психологічні травми передаються через покоління, і розпізнавання цих спадкових патернів допомагає звільнитися від них. Процес звільнення можливий лише через деконструкцію і осмислення свого минулого (ще Дерріда про це писав). Тому книга вчить не боятися працювати над собою і сміливо долати «непрацюючі» патерни поведінки.

🌟 Що мене вразило
1) Глибина дослідження емоцій
2) Особисті «живі» історії
3) Легка мова написання

💭 Над чим книга змушує задуматися
Чи не надто ми ідеалізуємо своїх близьких, друзів або партнерів, або самих себе?

🌈 Для кого ця книга?
Для тих, хто хоче краще зрозуміти себе.
Для людей, які намагаються подолати внутрішні конфлікти.
Для всіх, хто цікавиться психотерапією та роботою емоцій.

🌟 Мій висновок
«Емоційний спадок» — це не просто книга, а практичний інструмент для самоаналізу та звільнення від невидимих кайданів минулого. Вона спонукає до змін, дозволяючи по-новому поглянути на себе та свої стосунки. Читайте, скажете ще дякую за пораду)

🌟 Оцінка: 10/10

"Неосмислене минуле заважає рухатися вперед. Воно змушує нас бути вартовими своєї історії".

Нелегка книжка, але "розумна", цікава.

Я ніколи не задумувалася над тим, в якій мірі людині генами, на підсвідомому рівні, передається досвід минулих поколінь. Особливо це стосується травм, які мають свій деструктивний вплив на нащадків. І тут далеко ходити не треба - навіть, якщо в сім'ї є якісь таємниці, дитина може на підсвідомому рівні то все відчувати і по-своєму проживати.

В книзі, професійна психологиня Ґаліт Атлас ділиться історіями своїх пацієнтів та особистим. Написана легко і більш в художньому стилі, аніж нонфікшн. Тут нема занадто закручених фраз, адже все на конкретних прикладах і з поясненнями.

І стільки тут болючого. Розповіді, пов'язані з Голокостом, пошуки себе в історії і відповідей на важливі питання, пропрацювання травм свої і своїх пращурів. Надзвичайно корисна і потрібна книжка.

минуле промовляє до нас.
через дивні й повторювані сни, внутрішні відчуття тривоги, емоції, які переважають у нашому житті (нібито без причини).

минуле волочиться за нами.
воно завжди поряд, ніби тінь. навіть якщо ми про нього не знаємо чи знаємо не все. навіть якщо намагаємося ігнорувати й вдаємо, що нічого не було.

минуле натякає на себе.
через наші страхи, реакції, самооцінку, поведінку й стосунки з іншими людьми.
минуле хоче бути проговореним.
саме тому родинні історії про голодомор, голокост, війну, репресії мають бути досліджені і вимовлені.