Я не маю довіри до цього автора через те, що він написав у своїй книзі про Маріуполь. Так, це тільки один коротенький рядок. Але коли автор пише, що в Маріуполі загинуло 2400 мирних мешканців, що є абсолютною брехнею, я не можу довіряти всьому іншому, що написано в цій книзі, хай би яким мегавідомим не був її автор. Сподіваюсь на те, що Макс Кідрук та його видавництво "Бородатий Тамарин" внесуть до українського видання "Війни" відповідні корективи ще до виходу книги, хоча б із поваги до тих десятків тисяч людей, які були вбиті росією у Маріуполі. Звісно, повідомивши про це Боба Вудворда, якому б теж не завадило знати ці реальні дані про кількість жертв реальної, а не паперової війни.
Мабуть, книга важлива для прочитання нам і розуміння певних моментів, як влаштовані залаштунки великої політики в максимально кризові часи. Але з іншого боку читати книгу доволі боляче, коли знаєш, що насправді за нею стоїть для нашого життя.
Автор доволі детально розписує шлях до війни, спроби її уникнути шляхом переговорів (щось знайоме?), а також воєнні рішення американської адміністрації, яку так багато критикують (а чи справедливо це зараз, знаючи поведінку нової адміністрації?). Деякі рішення здадуться нам недостатніми, деякі моменти відкривають страшну правду (ядерний удар дійсно міг бути в 2022 році, восени).
Загалом, якщо перша частина присвячена війні проти України (і розділ за розділом в книгу вклинюється нинішній президент США), то з другої частини фокус зміщується на Близький Схід.
Читати чи ні — вирішувати вам (я прочитав в оригіналі, не дочекавшись перекладу).
Особисто мені ця книга болить.